ОНІМНА КАРТИНА СВІТУ: ЛІНГВОКУЛЬТУЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Анотація
У статті проаналізовано структуру онімної картини світу у контексті вивчення культурної інформації, закладеної у власній назві. Збереження традицій, уміння декодувати культурну інформацію, визначити власне місце в культурному просторі неможливе без вивчення специфіки мовного вираження навколишньої дійсності. У зв’язку з цим актуальним є опис значеннєвих компонентів власних назв, який передбачає осмислення і репрезентацію культурних цінностей, відбитих мовною семантикою. Мета статті – виявити національно-культурний фон, на якому виникають власні назви і розвивається онімна картина світу. У дослідженні йдеться про структуру онімного простору, який наповнює онімну картину, яка була проаналізована за складниками гносеологічної ситуації: людина і суспільство; людина і реалії навколишнього світу; «людина як така». З’ясовано, що власні назви концентрують в собі і навколо себе всю широку інформацію, пов’язану із суб’єктом, і стають основними одиницями упорядкованої в людській пам’яті парадигми знань. Наукова новизна роботи визначається комплексним характером дослідження мовної та онімної картини світу в межах лінгвокультурології. Під час проведення дослідження було використано загальнонаукові та власне лінгвістичні методи: метод теоретичного аналізу, що полягає в огляді літературних джерел із проблематики дослідження; й описовий, який дав можливість схарактеризувати когнітивну сутність власних назв. Використані у статті принципи аналізу процесу формування онімної картини світу дають змогу виявити глибинні системні зв’язки пропріальних одиниць і категорій, що сприяє збагаченню теоретичної ономастики. Визначено специфіку вивчення онімної картини світу, зумовлену особливостями історії народів, географії, кліматом, віруваннями, традиціями цих народів і розвитком їх суспільної свідомості. Доведено, що коди культури, побудовані на символізації оточення людини, в онімах проявляються особливо чітко. Підтверджено, що лінгвокультурологічний аналіз має великий потенціал для подальшого вивчення онімної системи.
Посилання
2. Карпенко О. Ю. Когнітивна ономастика як напрямок пізнання власних назв: дис. … д-ра філол. наук : 10.02.15. Одеса, 2006. 416 с.
3. Яремчук А. Мовна картина світу – концептуальна картина світу – художня картина світу: параметричні ознаки й характер співвідношення. Studia ukrainica posnaniensia, Vol. VIІІ/1: 2020, P. 69–76. DOI: 10.14746/sup.2020.8.1.06
4. Неклесова В. Ю. Когнітивна природа власних назв на позначення часу: автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.15. Одеса, 2010. 23 с. URL: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/939 (дата звернення: 20.10.2023).
5. Словник української ономастичної термінології / Уклад. Бучко Д.Г., Ткачова Н.В. Харків : Ранок-НТ, 2012. 256 с.
6. Шестакова С. До питання про стратифікацію сучасного ономастичного простору. URL: https://evnuir.vnu.edu.ua/bitstream/123456789/7054/1/232-240. pdf (дата звернення: 20.10.2023).
7. Гогуленко О. П. Антропонімія в ономастичному просторі. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Філологія. Журналістика. Т. 32 (71). № 3. Ч. 1. 2021. С. 9–15. URL: https://www.philol.vernadskyjournals.in.ua/ journals/2021/3_2021/part_1/4.pdf (дата звернення: 24.10.2023).
8. Белей О. Статус українських сакронімів та принципи їх класифікації Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. 2014. Вип. 19. С. 12–16. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spml_2014_19_4
9. Карпенко Ю. О. Власні назви в художній літературі. Наукові записки. Філологічні науки (Мовознавство). Кіровоград : РBЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. Вип. 37. С. 170–172.
10. Котович В. До питання про лінгвокультурологічне дослідження топонімного простору. Наукові записки ТНПУ. Мовознавство. Вип. І (25). 2016. С. 36–41. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/ 7436/1/ Kotovich.pdf (дата звернення: 20.10.2023).