ХІАЗМ У ПОЕТИЧНОМУ МОВЛЕННІ ВАСИЛЯ СТУСА

Анотація

Пропонована публікація присвячена одному з актуальних питань сучасного мовознавства – аналізу індивідуального стилю знакового в українському літературному просторі письменника Василя Стуса. Зауважено, що його твори досліджували в різних аспектах, проте доробок автора досі залишається важливим об’єктом мовознавчих студій, зокрема, в галузі стилістичного синтаксису. Дослідниці поставили собі за мету виявити специфіку синтаксично-стилістичної фігури хіазму в поетичному мовленні Василя Стуса та встановити її роль у творенні авторського стилю. У публікації хіазм трактований як складний прийом, що виникає на базі простіших синтаксичних засобів – повтору, паралелізму, порядку слів. Авторки наголосили на тому, що в розумінні фігури науковцями є певні розбіжності; запропонували огляд доступних класифікацій хіазматичних конструкцій; акцентували на структурно-композиційних можливостях хіазму; визначили його як обернено паралельне розміщення хоча б двох спільних позицій у суміжних фрагментах тексту. У поезії Василя Стуса виокремлені структурні типи хіазматичних одиниць, описані параметри цієї фігури з урахуванням вимог віршової строфи. Узагальненим результатом дослідження став висновок про переважання хіазму з мінімальною кількістю позицій у компонентах, проте відзначена й частотність фігур із багаточленними компонентами. Зі свого боку, багаточленність розглянута як чинник, що розширює можливості словопорядку. Проаналізовані також непоодинокі конструкції з двох суміжних фігур хіазму, які витворюють нові хіазматичні структури. Підсумовано, що активне функціювання хіазматичних одиниць у Стусових творах сигналізує про особливий статус цієї фігури в авторській строфі та засвідчує увагу поета до стилістичних ресурсів мови загалом. Констатовано, що у віршовій творчості Василя Стуса помітна тенденція до використання хіазму в одному мікроконтексті з іншими фігурами й синтаксичними прийомами. Напрями подальших досліджень можуть бути пов’язані з вивченням характеру семантичних трансформацій у структурах із семантико-граматичним хіазмом.