ХРОНОФАНТАСТИЧНИЙ НАРАТИВ НАСТІЛЬНОЇ ГРИ T.I.M.E STORIES ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

Анотація

У статті досліджено хронофантастичний наратив настільної гри T.I.M.E Stories як форма літературно-філософського експерименту. У грі використовуються темпоральні конструкції та механіка відтворюваності для моделювання нелінійного сприйняття часу й осмислення меж між суб’єктивною пам’яттю, історією та реальністю. На відміну від традиційної наукової фантастики, де подорож у часі здебільшого виконує функцію сюжетного прийому, у T.I.M.E Stories час виступає ключовим структурним елементом, що впливає не лише на наратив, а й на саму взаємодію гравця з ігровим світом та його інтерпретаційні стратегії.Гру розглянуто крізь призму філософії часу та наративної теорії, з акцентом на те, як ігрові структури імітують, трансформують і проблематизують традиційні способи конструювання реальності.У статті стверджується, що T.I.M.E Stories репрезентує час як гібридну сутність: механічну (регульовану одиницями часу, що відлічують ігрові дії), емпіричну (сформовану рішеннями, пам’яттю й тактикою гравців) та міфологічну (представлену в ігровому лорі як символічна й хаотична сила, що виходить за межі раціонального осягнення).У центрі уваги – взаємодія спекулятивної вигадки, когнітивної участі та філософської рефлексії в дизайні гри. Розглядається, як механіки настільних ігор та багаторівневі наративи розширюють хронофантастичний дискурс, упроваджуючи нові часові логічні схеми та моделі інтерактивної оповіді. Замість зображення часу як сталого континууму або підконтрольного інструменту T.I.M.E Stories стимулює гравців до дослідження темпоральної невизначеності та суперечностей. У підсумку в статті висунуто тезу, що подібні ігри репрезентують нову форму наративу, в якій час функціонує не лише як сюжетна вісь, а й як засіб взаємодії, смислотворення та моделювання реальності.