МОДИФІКАЦІЯ АРХЕТИПНОГО СИМВОЛУ “ВОГОНЬ” У СУЧАСНОМУ МЕДІАТЕКСТІ
Анотація
У статті досліджено сутність понять “архетип”, “символ”, “архетипний символ” у наукових концепціях К. Г. Юнґа, К. Леві-Строса, М. Костомарова, О. Потебні, В. Кононенка, Н. Лисенко, О. Сліпушко, Т. Шестопалової. Систематизовано наукові погляди стосовно понять архетипу як колективного позасвідомого та архетипного образу-символу як усвідомленого втілення архетипного смислу в текст, розрізнено психологічні й культурні архетипи. На їх основі автор стверджує, що архетипи − це сукупність духовно-культурних символів, те, що кожна людина містить у собі як неусвідомлену ознаку належності до свого етнічного цілого. Вони завжди на рівні колективної свідомості об’єднують членів певного етносу, соціуму чи іншої общини.
Здійснено когнітивно-ономасіологічний аналіз архетипного символу “вогонь” як лінгвокультуреми в інформаційних жанрах сучасних журналістських текстів, окреслено його лексико-асоціативне поле та встановлено особливості функціювання в сучасних медіатекстах. Зазначено, що на певному національному ґрунті архетипний символ модифікується, а відтак на основі первинних моделей можуть конструюватися похідні. На конкретну реалізацію архетипного образу впливає індивідуальна мовна свідомість.
Аналіз архетипного символу “вогонь” у складі мікроконцептосфери “війна” дав змогу стверджувати, що з часом архетипні символи перегруповуються, трансформуються в інші архетипи або до певного часу зникають і можуть
виринути на рівні індивідуальної та суспільної свідомості.
Автор робить висновок, що тривале існування й використання архетипних символів пояснюється тим, що асоціативний комплекс, який супроводжує ці символи, модифікується.
Посилання
2. Кононенко В. Українство в словесній символіці. Мовознавство : тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Харків : Око, 1996. С. 229–231.
3. Костомаров М. I. Слов'янська міфологія. Київ : Либідь, 1994. 382 с.
4. Кримський С. Архетипи української культури. Вісник НАН України. 1998. № 7. № 8. С. 74–87.
5. Лисенко Н. О. Нотатки щодо деталізації дефініції терміна “архетипний символ”. Наукові записки Національного університету “Острозька академія” Серія “Філологічна”. Вип. 56. 2015. С.163-165.
6. Любчук О., Шостак В. Феномен архетипу: трактування, прояви й роль у національній культурі / Філософська антропологія та філософія культури. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. № 11, 2013. С. 38-42.
7. Мелетинский Е. Клод Леви-Стросс и структурная типология мифа. Вопросы философии. 1970. № 7. С. 165–174.
8. Потебня О. О. Про деякі символи в слов'янській народній поезії / Естетика i поетика слова. Київ : Мистецтво, 1985. С. 206–210.
9. Психологічна енциклопедія / автор-упор. О. М. Степанов. Київ : Академвидав, 2006. 424 с.
10. Рубцов Н. М. Символ в искусстве и жизни: философские размышления. Москва : Наука, 1991. 176 с.
11. Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій. Дніпро. 1995. № 9−10. С. 124–134.
12. Філософський енциклопедичний словник : довідкове видання / ред. кол. В. І. Шинкарук, Є. К. Бистрицький, М. О. Булатов, А. Т. Іммуратов та ін. Київ : Абрис, 2002. 746 с.
13. Шестопалова Т. Кореляція понять “архетипний образ – міфологема – символ – міф” (на прикладі поезії П. Тичини). Наукові записки. Філологічні науки. Т. 17 / упор. В. П. Моренець. Київ : Національний університет “Києво-Могилянська академія”, 1999. С. 37–41.
14. Юнг К. Бог и бессознательное. Москва : Олимп ; ООО “Изд-во “АСТ-ЛТД””, 1998. 480 с.
15. Юнг К. Г. Проблемы души нашого времени / пер. с нем. А. М. Боковикова; 2-е изд. Москва : Флинта; МПСИ : Прогресс, 2006. 336 с.
