ОНТОЛОГІЧНИЙ ВИМІР ПРОЗИ МИХАЙЛА АНДРІЄНКА-НЕЧИТАЙЛА

Т.І. Ткаченко

Т.І. Ткаченко

Ключові слова: існування, життя, автобіографізм, ілюзія, контраст, рефлексія

Анотація

У статті з’ясовуються особливості малої прози Михайла Андрієнка-Нечитайла (1894–1982), зокрема, розкриваються смислові домінанти, засоби характеротворення, студіюються світоглядні орієнтири письменника, визначається онтологічний вимір творів митця. Особливу увагу звернено на ідіостиль автора.

Посилання

1. Андрієнко-Нечитайло М. Капелюх маркіза / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 2 (194). — Мюнхен, 1977. — С. 5–8.
2. Андрієнко-Нечитайло М. Зачароване кладовище / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 5 (101). — Мюнхен, 1969. — С. 7–13.
3. Андрієнко-Нечитайло М. Збіги / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 4 (172). — Мюнхен, 1975. — С. 37–49.
4. Андрієнко-Нечитайло М. Миші / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 11 (47). — Мюнхен, 1964. — С. 8–26.
5. Андрієнко-Нечитайло М. Нез’ясована справа / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 10 (154). — Мюнхен, 1973. — С. 5–17.
6. Андрієнко-Нечитайло М. Сальон мадам Т. / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 10 (70). — Мюнхен, 1966. — С. 11–19.
7. Андрієнко-Нечитайло М. У пітьмі часу / Михайло Андрієнко-Нечитайло // Сучасність. — Ч. 1 (109). — Мюнхен, 1970. — С. 8–21.