ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДІВЧАТ 12-13 РОКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ПЛЯЖНИМ ВОЛЕЙБОЛОМ

Анотація

У статті наданий аналіз динаміки зміни показників спеціальної фізичної та технічної підготовленості дівчат 12–13 років, які займаються пляжним волейболом. Педагогічний експеримент проводився на базі дитячо-юнацьких спортивних шкіл м. Суми. В тестуванні взяли участь 18 дівчат групи початкової підготовки, які були розподілені в контрольну та експериментальну групи. Для визначення фізичної підготовленості дівчат, які займаються пляжним волейболом, використовувались рухові тести: стрибок у довжину з місця, стрибок у гору з місця, кидок м’яча вагою 2 кг обома руками з-за голови. Також застосовувались тести для визначення рівня володіння технікою нападаючого удару: виконання нападаючого удару з лівої та правої сторони сітки з передачі партнера (з 10 спроб); атака з власного підкидання (з 10 спроб); атака після кидка м’яча партнером через сітку. Тренування проходило 4 рази на тиждень. Вправи для володіння технікою нападаючого удару виконувались в основній частині тренування одним блоком, вправи для розвитку стрибучості, сили м’язів рук та спини – наприкінці тренування. Порівняльний аналіз отриманих результатів тестування показав, що спостерігались позитивні зміни щодо переважної кількості показників в обох групах. Так, у тестах з фізичної підготовленості «Стрибок угору з місця» та «Стрибок у довжину з місця» результати змінились з рівня нижче за середній до середнього рівня. Аналіз володіння технікою нападаючого удару показав, що результати виконання нападаючого удару з лівої та правої сторони сітки з передачі партнера (з 10 спроб) в експериментальній групі вищі, ніж в контрольній на 35,8% та 20,59% відповідно. Результати виконання атаки з власного підкидання та атаки по м’ячу, що переходить у спортсменок експериментальної групи, вище за контрольну відповідно на 30,08% та 9,18% Впроваджена в тренувальний процес дівчат 12–13 років, що займаються пляжним волейболом, методика для вивчення техніки виконання нападаючого удару дала змогу виявити приріст показників технічної підготовки в експериментальній групі в середньому на 23,91%. Реалізація атакуючих дій під час змагань у гравчинь експериментальної групи в 1,2 рази більше порівняно зі спортсменками контрольної групи.