ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ В ГАНДБОЛІ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Анотація

Фізична реабілітація у гандболі є ключовим напрямом спортивної медицини, оскільки високий рівень травматизму в цьому виді спорту зумовлений його інтенсивним, контактним та швидкісно-силовим характером. Сучасні дослідження підтверджують, що найчастіше ушкоджуються плечовий суглоб, гомілковостопний комплекс і передня хрестоподібна зв’язка, що вимагає цілеспрямованих, науково обґрунтованих програм відновлення. Мета дослідження – проаналізувати сучасні підходи до фізичної реабілітації гандболістів після травм та обґрунтувати ефективність інтеграції відновлювальних програм у тренувальний процес. Об'єкт дослідження – процес фізичної підготовки та відновлення спортсменів. Предмет дослідження – методи та засоби фізичної реабілітації, спрямовані на відновлення функціональної готовності гандболістів і профілактику повторних травм. Результати аналізу свідчать, що найбільш ефективними є персоналізовані та функціонально орієнтовані протоколи, які враховують індивідуальні особливості спортсмена, специфіку ігрової діяльності та клінічний профіль ушкодження. Медичне підґрунтя персоналізації полягає у варіативності темпів регенерації тканин, впливі вікових, гендерних і гормональних факторів, а також у необхідності контролю нейром’язового дисбалансу й психофізіологічного стану. Функціональна спрямованість програм відповідає принципу специфічності SAID і забезпечує відновлення кінетичних ланцюгів, міжм’язової координації та ігрових рухових патернів, критично важливих для запобігання повторним травмам. Технологічна підтримка базується на використанні HRV-моніторингу, GPS та інерційних сенсорів для контролю навантажень, біологічного зворотного зв’язку для розвитку саморегуляції та VR/AR-технологій для стимуляції нейропластичності. Комплексні програми, що поєднують пропріоцептивний тренінг, plyometric drills, силову підготовку, дихальні техніки й психоемоційний супровід, довели свою ефективність у зниженні ризику повторних ушкоджень, пришвидшенні повернення до змагань і підтриманні спортивного довголіття. Практична значущість дослідження полягає в обґрунтуванні доказових моделей інтеграції реабілітаційних протоколів у структуру тренувального процесу гандболістів. Перспективи подальших робіт пов’язані зі стандартизацією методик оцінювання ефективності реабілітації, аналізом каузальних механізмів взаємодії когнітивних, емоційних і фізіологічних факторів та розробкою персоналізованих програм для спортсменів різних вікових груп із використанням цифрових технологій.