ТЕАТРАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Статтю присвячено актуальним проблемам використання театральних технологій як умові формування соціально-творчої особистості. Проаналізовано використання таких методів і способів виховного впливу театрального мистецтва, які є стимулом для набуття особистістю соціального досвіду, сприяють її соціально-творчому розвитку і відповідають вимогам розвитку особистості як єдиної системи. Питання розвитку соціально-творчої особистості ґрунтовно висвітлено у філософській та психологічній літературі. Проте в соціальній педагогіці як галузі педагогічної науки його значно менше досліджено. Проведений аналіз наукових джерел дозволив визначити, що соціально- творча особистість ‒ це соціально-активна й діяльна особа. Її діяльність спрямована на перетворення уже сформованих і створення якісно нових форм соціальних відносин і соціальної дійсності. Це передбачає мобілізацію її інтелектуальних, духовних і фізичних сил, дозволяє розкрити свої здібності, спрямувати свою енергію на досягнення інтересів колективу та суспільства в цілому. За умов активної участі особистості в роботі молодіжного театру безпосередньо відбувається її соціально-творчий розвиток. Спілкування з театральним мистецтвом формує в молодої людини особистісне ставлення до героїв та подій вистави. Особа накопичує досвід емпатійних переживань. Вона формує особливе емоційне ставлення до навколишньої дійсності, здатності співпереживати героям, подіям, брати активну участь у роботі театру. Під час діяльності молодіжного театру соціально-творча особистість набуває внутрішнього досвіду, зокрема отримує глибокі та міцні знання, способи дій (загальні й конкретні), що перетворюються на свідомо сформовану внутрішню схему як орієнтовну основу практичної діяльності. Результатом сформованості набутого соціокультурного досвіду особистості є активізація діяльності самосвідомості й розвиток на цій основі інтегративних якостей і характеристик особистості (співпереживання, співчуття, співтворчості), що проявляється у зміні чи побудові нових способів поведінки, які відповідають суспільним нормам, і гуманістичній спрямованості ставлення до оточення.