МОВЛЕННЄВА ГОТОВНІСТЬ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ ЯК ЛІНГВОДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМА

Анотація

У статті проаналізовано сутнісні характеристики понять «мовленнєва підготовка» та «мовленнєва готовність» дітей до навчання у школі. З’ясовано, що мовленнєва підготовка дітей до навчання у школі передбачає опанування прийомів звукового і складового аналізу слів, ознайомлення з характеристикою звуків, із реченням, а також наявність рухових навичок, необхідних для навчання письма. Мовленнєва готовність старших дошкільників включає опанування певної суми знань, сформованість та конкретний рівень розвитку всіх видів компетенцій (фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної й монологічної) та елементарних оцінно-контрольних дій у сфері мовленнєвої діяльності, які слугують засобом свідомого засвоєння дітьми мови. Охарактеризовано загальномовленнєвий і спеціальний мовний складники мовленнєвої підготовки дітей до навчання в школі; акцентовано на тому, що мовленнєва підготовка є важливою умовою своєчасного введення дошкільників у мовну дійсність, а також розвитку довільності й усвідомленості мовлення; підґрунтям становлення навчальної діяльності майбутніх першокласників, основою для переходу від спонтанного неусвідомленого мовлення, засвоєного інтуїтивно, на практичному рівні, до контрольованої мовної поведінки як підвалини інтелектуального розвитку та успішного опанування навчальних предметів у школі. Наголошено на важливості наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, що визначає відповідність освітньої роботи в закладах дошкільної освіти до вимог початкової школи, до опору вчителя першого класу на досягнутий старшими дошкільниками рівень мовленнєвого розвитку, здобуті ними знання, навички й досвід. Обґрунтовано організаційно-педагогічні умови ефективного формування мовленнєвої готовності дітей до шкільного навчання, що охоплюють комунікативну спрямованість навчання, комплексне розв’язання всіх завдань мовленнєвого розвитку, співпрацю закладу дошкільної освіти з родинами вихованців у зазначеній сфері.