ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Анотація

У статті розглядаються психолого-педагогічні засади застосування технологій дистанційного навчання у вищих навчальних закладах. Наголошується, що попри стійкий інтерес до дистанційних форм навчання, особливої значущості такий спосіб організації навчального процесу набув останнім часом у зв’язку зі складними епідеміологічними умовами. Ефективність дистанційної освіти базується на використанні сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій, а необхідність й актуальність її розвитку закріплена на законодавчому рівні. Автори підкреслюють, що прикметними рисами дистанційного навчання як індивідуалізованого процесу набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини є опосередкована взаємодія учасників навчального процесу та сформованість спеціалізованого освітнього середовища. За звичайних умов дистанційна форма здобуття освіти в Україні є добровільною, але у разі надзвичайних епідеміологічних обставин дистанційне навчання представляється чи не єдино можливим способом забезпечення безперервності освітнього процесу з урахуванням індивідуальної освітньої траєкторії здобувача освіти. Швидке впровадження та широке розповсюдження дистанційного навчання виявило такі проблемні моменти його використання: відсутність належного програмного та технічного забезпечення освітян та здобувачів вищої освіти, мотивація здобувачів освіти, недостатній рівень міжособистісного спілкування і, відповідно, розвитку комунікативної компетентності. Важливою умовою продуктивності організації освітнього процесу в реаліях дистанційного навчання визначено дотримання низки принципів, які становлять систему вимог до процесу фахової підготовки спеціаліста. Визначені принципи згруповані в три підсистеми, а саме: принципи, що визначають мотивацію студентів (професійної спрямованості та усвідомленого вибору); принципи, які визначають характер процесу навчання (гнучкості, ініціативності та активності); принципи, що характеризують особливості взаємодії викладача та студентів (інтерактивності, взаємонавчання, самоконтролю, саморегуляції та самокорекції, принцип залучення професійного «Я» студента).