ЛОГОПЕДИЧНИЙ МАСАЖ У СИСТЕМІ ЛОГОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ПОДОЛАННЯ ПСЕВДОБУЛЬБАРНОЇ ДИЗАРТРІЇ У СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Анотація

У статті розглядається проблема подолання псевдобульбарної дизартрії у старших дошкільників за допомогою здійснення системної логокорекційної роботи і, зокрема, логопедичного масажу. Зазначено, що впродовж останніх декількох десятиліть збільшується кількість дітей із мовленнєвими порушеннями, зокрема з псевдобульбарною дизартрією. Відповідно, постає потреба у пошуку дієвих шляхів оптимізації логокорекційної роботи та підвищення готовності вчителів-логопедів до надання комплексних логокорекційних послуг. У публікації актуалізовано на тому, що головна причина недоліків мовлення при псевдобульбарній дизартрії – це порушення іннервації м’язів органів артикуляційного апарату. Проте страждає не лише артикуляційна, а й дрібна та загальна моторика. Усе це є наслідком уражень ЦНС. Зазначено, що правильний підбір масажних комплексів сприяє нормалізації м’язового тонусу органів артикуляції, покращує їх моторику та сприяє корекції вимовного боку мовлення. Основна мета логокорекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку з псевдобульбарною дизартрією – це покращення розбірливості мовлення. Означене важливо не лише для становлення особистості дитини, її інтелектуального розвитку та соціалізації. Логопедичний масаж – активний метод механічного впливу на стан м’язів периферичного артикуляційного апарату, опосередковано поліпшує вимовний бік мовлення та здійснюється на всіх етапах логокорекційного впливу. Акцентовано на тому, що логопедичний масаж має певні протипоказання. Окрім захворювань шкіри, стоматиту, кон’юнктивіту та герпесу, слід виключити епісиндром, тому такий метод доцільно застосовувати лише після обстеження у невролога. Основними завданнями логопедичного масажу є загальний позитивний вплив на організм дитини та, зокрема, нормалізація тонусу м’язів артикуляційного апарату, включення у процес артикуляції нових груп м’язів, а також активізація роботи м’язів; стимуляція пропріоцептивних відчуттів; створення передумов для довільних, координованих рухів органів артикуляції; зменшення проявів гіперсалівації; зміцнення ковтального рефлексу; аферентація у мовленнєві зони кори головного мозку.