ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛОГОПЕДІВ ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА

Анотація

У публікації здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до розуміння основних понятійних дефініцій «мовна», «мовленнєва» та «комунікативна» компетентності. Визначено структурні компоненти комунікативно-мовленнєвої компетентності та їх взаємозалежність у процесі комунікації. Акцентовано увагу на проблемах розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності здобувачів вищої освіти за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта (Логопедія)», оскільки формування зазначеної компетентності є важливим компонентом фахової підготовки і подальшого професійного становлення. Специфіка професійної діяльності логопеда та корекційного педагога передбачає роботу з дітьми, більшість з яких має порушення психофізичного розвитку, проблеми, які негативно впливають на формування особистості (тривожність, замкнутість, неврівноваженість, невпевненість у власних силах, негативізм, дитячі страхи тощо), що, своєю чергою, позначається на процесах соціальної адаптації. Від високого рівня сформованості комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця залежатиме ефективність корекційно-розвиткового процесу, що передбачає подолання проблем міжособистісної комунікації між усіма учасниками освітнього процесу, відповідно, формування комунікативно-мовленнєвої компетентності здобувачів вищої освіти надасть їм можливість професійно керувати психофізіологічним апаратом дитини під час комунікативної діяльності; забезпечити гармонійну діалогічну взаємодію, розвинути тактовність, коректність у спілкуванні; можливість адекватно сприймати та розуміти інших людей; чітко формулювати та аргументувати свої думки; підтримувати позитивний психологічний клімат у колективі; розвивати навички самоконтролю та поліпшити динаміку змін в особистісному розвитку. Зазначено необхідність створення педагогічних умов для формування комунікативно-мовленнєвої компетентності здобувачів вищої освіти за спеціальністю 016 «Спеціальна освіта (Логопедія)». Огляд науково-теоретичної бази дослідження доводить, що формування комунікативно-мовленнєвої компетентності майбутнього фахівця повинно відбуватися на основі компетентнісного підходу протягом усього навчання, пронизуючі всі види діяльності освітнього процесу.