ХОРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ПРОСТІР СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА КОЛЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛЯРІВ

Анотація

У статті розглянуто хорову діяльність як важливий чинник соціалізації школярів та формування їхньої здатності до колективної взаємодії. Акцентовано увагу на соціально-педагогічному потенціалі хору не лише як засобу художньо-естетичного виховання, а й як особливого соціокультурного середовища, у якому формуються міжособистісні навички, емоційна чутливість, взаємопідтримка, толерантність та здатність до співпраці. Доведено, що хорова діяльність не лише як художньо-естетична форма діяльності, а й інтегративна модель взаємодії, що сприяє розвитку комунікативної компетентності, згуртованості та позитивного соціального досвіду школярів. Зазначено, що участь у хоровому колективі сприяє розвитку в учнів почуття відповідальності за спільний результат, формує уміння слухати інших, домовлятися, дотримуватися дисципліни та поважати індивідуальність кожного учасника.Увагу зосереджено на важливості створення в хорі безпечного психологічного клімату, що стимулює самовираження та сприяє гармонійному розвитку особистості. Окремо розглянуто хор як модель мікросоціуму, у якій діти отримують цінний досвід колективної взаємодії, адаптації до соціальних норм і спільної творчої діяльності. Обґрунтовано думку про те, що хорова практика в умовах загальноосвітньої школи може відігравати важливу роль у процесі соціалізації школярів, особливо в сучасному освітньому контексті, що потребує розвитку культури діалогу.Стаття доповнює сучасні педагогічні підходи до виховання засобами мистецтва, пропонуючи нові орієнтири для використання хорового мистецтва як простору соціокультурної інтеграції учнів у шкільному середовищі; доповнює сучасні педагогічні уявлення про потенціал мистецтва як засобу формування соціально компетентної, активної та емоційно зрілої особистості.