ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

  • О. В. Старостіна Міжнародний гуманітарний університет
Ключові слова: підвищення кваліфікації, професійне зростання, вища школа, університет, науково- педагогічні кадри, мережевий підхід, Великобританія

Анотація

У статті розглянуто досвід підвищення кваліфікації викладачів вищої школи у Великій Британії. Зазначено, що позитивний досвід системи навчання викладачів вищої школи Великобританії, який ґрунтується на сучасних концептуальних положеннях та технологічних моделях, має беззаперечну цінність для вивчення та імплементації у вітчизняну систему освіти. Констатовано, що процес підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів в університетах цієї країни здійснюється за допомогою різних структурних підрозділів, що створюються самими закладами вищої освіти. Встановлено, що в основу організації підвищення кваліфікації педагогів Великої Британії закладені ідеї мережевого підходу. Зазначено, що підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах країни здійснюється індивідуально та адресно і має практико-орієнтований характер. Із цією метою активно застосовуються мультимедійні, електронні та дистанційні засоби і різноманітні форми – від консультацій, практикумів до дискусійних панелей, онлайн-семінарів та варіативних методів, таких як «навчання дією», «менторство», «коучинг», «наставництво», «піраміда», «акваріум» тощо. Загалом Великобританія спирається на індивідуалізовані форми підвищення кваліфікації, які визначаються вибором самого викладача. При цьому тут немає законодавчо встановлених вимог щодо навчання на курсах професійного розвитку викладачів вищої школи; їх постійне професійне зростання – це відповідальність кожного університету, більшість з яких має власні відділи або працівників, відповідальних за професійний розвиток персоналу. Також більшість розробників курсів підвищення кваліфікації використовують так зване віртуальне навчальне середовище університетів, яке з’явилося внаслідок розвитку нових інформаційних технологій та змінило систему освіти країни загалом. Воно дає змогу працювати онлайн із великими і малими групами слухачів, а також проводити заняття індивідуально. Розвиток електронного навчання в сучасних закладах вищої освіти Великобританії сприяв тому, що процес підвищення кваліфікації викладачів вишів став більш гнучким, відкритим і персональним. Розглянуті в статті методи і форми, використовувані на курсах підвищення кваліфікації в університетах Сполученого Королівства, уможливили висновок про те, що вони сприяють не тільки професійному зростанню науково-педагогічних кадрів вищих навчальних закладів країни, а й надають їм психологічну підтримку, мотивують на вирішення складних питань і подолання труднощів у роботі.

Посилання

1. Гарапко В.І. Сучасні урядові ініціативи щодо професійної освіти та підвищення кваліфікації вчителів у системі освіти Великої Британії. Професійна освіта: проблеми і перспективи. 2015. Вип. 8. С. 127‒131.
2. Кривоніс М.В. Підвищення кваліфікації вчителів Великої Британії як чинник високого професійного педагогічного рівня в країні. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2012. Вип. 63. С. 192‒195.
3. Чичук А. Сучасні моделі навчання на курсах підвищення кваліфікації вчителів у Великій Британії. Рідна школа. 2016. № 7. С. 74‒77.
4. Brew A. Teaching and Research: New relationships and their implications for inquiry-based teaching and learning in higher education. Higher Education Research & Development. 2012. № 31. Р. 101‒114.
5. Wenger E. Communities of Practice: Learning, Meaning, and Identity. Cambridge University Press. 1999. 318 p.
6. Jones J., Wisker G. Educational Development in the United Kingdom: Report for the Heads of Educational Development Group (HEDG). Centre for Learning and Teaching University of Brighton. 2012. URL: http://www.hedg.ac.uk/ico/wp-ontent/uploads/2016/02/HEDGFinalReport2012.pdf (дата звернення: 10.08.2020).
7. Wieneke J., Spruce G. Тales of change: effective professional development in the light of educational systems reforms in Austria and England. Arts Education Policy Review. 2020. URL: https://doi.org/10.1080/10632913.2020.1768188 (дата звернення: 10.08.2020).
8. Ambler T., Harvey M., Cahir J. University academics’ experiences of learning through mentoring. Aust. Educ. Res. 2016. Vol. 43. Pp. 609‒627.
9. Shanks R. Mentoring beginning teachers: professional learning for mentees and mentors. International Journal of Mentoring and Coaching in Education. 2017. Vol. 6. No. 3. P. 158‒163.
10. Czerniawski G., Gray D., MacPhail A., Bain Y. The professional learning needs and priorities of highereducation-based teacher educators in England, Ireland and Scotland, Journal of Education for Teaching. Journal of Education for Teaching International research and pedagogy. 2018. Vol. 44. Iss. 2. P. 133‒148.
11. Lane L., Wilde J. The impact of coaching doctoral students at a university in London. Janet International Journal of Evidence Based Coaching and Mentoring. 2018. Vol. 16. No. 2. P. 55‒68.
12. Liebowitz J., Frank M. Knowledge Management and E-Learning. CRC Press. 2016. 367 p.
Опубліковано
2020-10-21
Як цитувати
Старостіна, О. В. (2020). ДОСВІД ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ. Педагогічні науки: теорія та практика, (1), 352-359. вилучено із http://journalsofznu.zp.ua/index.php/pedagogics/article/view/1484