УКРАЇНСЬКА ОСВІТА В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ ТА ДІЯЛЬНОСТІ М. МІХНОВСЬКОГО

Ф. Г. Турченко; Г. Ф. Турченко; С. О. Терно

doi:10.26661/2786-5622-2024-2-01

Ф. Г. Турченко Запорізький національний університет https://orcid.org/0000-0001-9408-269X
Г. Ф. Турченко Запорізький національний університет https://orcid.org/0000-0001-5020-6152
С. О. Терно Запорізький національний університет https://orcid.org/0000-0002-6753-3130

DOI: https://doi.org/10.26661/2786-5622-2024-2-01

Ключові слова: освіта, національна школа, русифікація, українізація, незалежність, автономія, асиміляція, Українська революція

Анотація

Статтю присвячено аналізу місця української освіти в системі суспільно-політичних поглядів та діяльності видатного діяча українського національно-визвольного руху минулого Миколи Івановича Міхновського. У 2023 році минуло 150 років від його дня народження. В сучасній російсько-українській війні боротьба ведеться не тільки за українські території, але й за свідомість людей. Тому для російського окупаційного режиму надзвичайно важливо встановити повний контроль над освітою тимчасово окупованих областей України. Адже саме вона відіграє ключову роль у формуванні національної ідентичності. Російська окупаційна влада намагається «переробити» українців на росіян саме через викладання спотвореного імперського погляду на історію. Подібну політику проводили всі російські режими – російський царський, радянський та сучасної РФ. Русифікаторська політика в освітній сфері в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. викликала спротив небайдужих представників української інтелігенції, які сприймали рідну мову і національну освіту як засіб національного самозбереження. Вони відстоювали факт історичної окремішності України, долали російський імперський міф про етнічну, політичну і культурну єдність українців і москалів-великоросів. В цій діяльності М. Міхновський посідав важливе місце. Він розумів, що в умовах царської Росії неможливо досягти зміни статусу української мови та утворити систему української освіти. Єдиний можливий вихід з цієї ситуації він вбачав у проголошенні самостійності України. У статті проаналізовано суспільно-політичні праці М. Міхновського, де він досліджує стан освіти на українських землях на початку ХХ ст. й доводить необхідність впровадження освіти рідною українською мовою. Проаналізовано його діяльність на початку «українізації» на посаді вчителя, а згодом директора українського педтехнікуму в Полтавській станиці на Кубані. М. Міхновський намагався протидіяти противникам українізації в краї, але безуспішно. Система та місцеві чиновники-українофоби опиралися цим процесам. Погляди М. Міхновського актуальні досі. Він ще на початку ХХ ст. дійшов висновку, що повний розрив з Росією неможливий без дерусифікації, соціокультурного дистанціювання від Росії та цивілізаційної переорієнтації на Європу. «Вікно можливостей» для реалізації ідей М. Міхновського відкрилося в ході повномасштабної російсько- української війни, яка розпочалася у лютому 2022 року.

Посилання

1. Відозва Української народної партії з приводу російсько-японської війни. Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 293–294.
2. ДАКК РФ., Державний архів Краснодарського Краю Російської Федерації. Фонд 365. Кубансько-Чорноморське облвно.
3. Запоріжжє (Катеринослав). 1906. 23 лютого.
4. Краткая Отечественная история в рассказах: для народных и вообще начальных училищ: С портретами замечательных лиц / сост. С. Рождественский. 33-е изд. Санкт-Петербург: Книгопечатня Шмидт, 1912. 240 с.
5. Марченко І. Корені мого національно-патріотичного самовизначення. Київ: Укр. вид. спілка ім. Ю. Липи, 2012. 115 с.
6. Міхновський М. Самостійна Україна. Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 165–174.
7. Міхновський М. Спадщина тиранів. Міхновський М. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 320–322.
8. Міхновський М. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. 462 с.
9. Програма Української народної партії. Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 263–290.
10. Сніп (Харків). Український часопис для інтелігенції. 1912.
11. Справа української інтелігенції в програмі УНП. Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 213–262.
12. Текст промови, виголошеної членом Харківського товариства грамотності Миколою Івановичем Міхновським на загальних зборах товариства 29 квітня 1901 року. Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори / ред. І. Гирич, О. Проценко, Ф. Турченко. Київ, 2015. С. 297–301.
13. Турченко Г. Офіційна російська історична наука ХІХ ст. про минуле українського народу. Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету. Вип. 4. Ч. 2. Запоріжжя: ЗДУ, 1994. С. 26–27.
14. Турченко Ф. Микола Міхновський: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна...». Київ: Видавництво Верховної Ради України, 2020. 432 с.
15. Учебник русской истории для средней школы: курс систематический: в 2-х частях, с приложением 8-ми карт / проф. С. Платонов. Петроград: Типография Я. Башмаков и К°, 1913. 500 с.
16. Profession de foi молодих українців. Символ віри для молодих українців. Українська суспільно-політична думка в ХХ столітті / ред. Т. Гунчак, Р. Сольчаник. 1983. С. 19–15.