НЕОПЛАЗМОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ХІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТЬ

І. М. Приходько

doi:10.26661/2414-9594-2020-2-1

І. М. Приходько Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

DOI: https://doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-1

Ключові слова: неоплазмонім, новоутворення, лексема, семантика, праслов’янська мова, давньоруськоукраїнська мова, середньоукраїнська мова, нова українська мова

Анотація

У статті на широкому фактичному матеріалі розглядається історія становлення й розвитку неоплазмонімічної лексики української мови від праслов’янської доби до кінця 50-х років минулого століття. До такої лексики належать найменування опухів та інших надшкірних утворень, прищів, наривів, виразок, шрамів, а також назви новоутворень у внутрішніх органах людини чи тварини. Обстежений матеріал дає підстави говорити про те, що значний масив неоплазмонімів функціював у праслов’янській мові. Встановлено, що з дописемної доби українська мова успадкувала окремі найменування новоутворень (пухиръ, гуля, гудз, мозоль, бородавка, прищ, болячка, вредъ, лишай, бѣльмо). Проаналізовані писемні джерела давньоруськоукраїнського та середньоукраїнського періодів розвитку української мови, окрім нечисленних успадкованих із праслов’янської мови назв бѣльмо та врεдъ, інших слів не засвідчують. Активне поповнення лексики на позначення внутрішніх органів людини і тварини відбувається у XVIII – на початку ХХ століття за рахунок як питомого українського матеріалу, так і запозичень з інших мов. Найбільшою в кількісному плані була група найменувань набряків, наривів, опухів та інших на(д)шкірних утворень, дещо менше виявлено назв шрамів, рубців та пухлин усередині організму. З огляду на мотивацію, неоплазмоніми могли утворюватися кількома шляхами: а) віддієслівна деривація, коли твірними для нових слів виступали дієслова, котрі позначали вплив самого утворення на організм або спосіб його поширення (напливи, нарва); б) деривація на основі подібності до тих чи тих предметів, форм, які названі вивідним словом (жабур ‘прищик’, басаман ‘шрам’, зернина ‘гранульома’); в) творення неоплазмонімів з огляду на їх локалізацію (ясеняк ‘пухлина на яснах’, наслизень ‘поліп’). Із-поміж способів морфологічної деривації іменників на позначення внутрішніх органів людини і тварини найпродуктивнішим був суфіксальний, проте на початку ХХ століття конкуренцію йому складав композитний спосіб словотворення. Для уточнення локалізації чи складу новоутворення до іменника міг приєднуватися прикметник, утворюючи словосполучення (водяний напух, каблучка підшкурна пахвинна, кров’яна гуля).

Посилання

1. Белова О. Татары. Славянские древности. Этнолингвистический словарь в 5 томах / под общей ред. Н.И. Толстого. Т. 5: С (Сказка) – Я (Ящерица). Москва : Международные отношения, 2012. С. 241–243.
2. Бібла С.В. Склад, джерела і шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів та посад) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 1997. 215 с.
3. Бойко Л.П. Торговельна лексика запорозького козацького вжитку : дис... канд. філол. наук : 10.02.01. Запоріжжя, 1997. 160 с.
4. Брус М.П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування : автореф. дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01. Київ, 2020. 40 с.
5. Гриценко С.П. Динаміка лексикону української мови XVI–XVII ст. : дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.01. Київ, 2018. 1151 с.
6. Гула Л.І. Торговельно-економічна лексика української мови XIV–XVIII ст. : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Вінниця, 2019. 19 с.
7. Дидик-Меуш Г. Українська медицина. Історія назв. Львів, 2008. 399 с.
8. Кисельов Р.Є. Лексика української мови в почаївських виданнях ХVІІІ – першої третини ХІХ ст. : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2005. 257 с.
9. Козлова Л.М. Структура праславянского слова (праславянское слово в генетическом гнезде) : монография. Гомель, 1997. 412 с.
10. Крижко О.А. Розвиток семантики побутової лексики українських літописів кінця ХVII – початку ХVIII століття (назви їжі, напоїв, продуктів харчування) : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 1997. 17 с.
11. Меркулова В.А. Народные названия болезней, ІІ (на материале русского языка). Этимология. 1970. Москва : Изд-во «Наука», 1972. С.143–206.
12. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови : монографія. Київ : Наукова думка, 1992. 412 c.
13. Петлева И.П. Этимологические заметки по славянской лексике. І. Этимология. 1972. Москва : Наука, 1972. С. 81–100.
14. Петлева И.П. Этимологические заметки по славянской лексике. ІІІ. Этимология. 1973. Москва : Наука, 1975. С. 44–54.
15. Приходько І.М. Соматична лексика: межі поняття та спроба класифікації. Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. 2016. № 1. С. 203–212.
16. Приходько І.М. Соматична лексика як об’єкт мовознавчих студій (до питання про термінологічний апарат і межі групи). Sciences of Europe. 2020. № 48. С. 55–59.
17. Пуряєва Н.В. Формування української церковно-обрядової термінології (назви богослужбових предметів) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2001. 234 с.
18. Сібрук А.В. Структура та семантика назв прикрас (на основі пам’яток ХІ–ХІV ст.) : дис. канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2011. 266 с.
19. Худаш М.Л. Лексика українських ділових документів кінця XVI – початку XVIІ ст. (З матеріалів Львівського Ставропігійського братства) : дис. … канд. філол. наук : 10.02.02. Львів, 1960. 371 с.