САКРАЛІЗАЦІЯ МОРСЬКОЇ СТИХІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Ключові слова: українські художні тексти, символічні образи, мариністичні алегорії, метафоризація, сакралізація

Анотація

Українська літературна мариністика як традиційна (не екзотична!) тема художнього осмислювання світу завжди привертала увагу дослідників неосяжною палітрою способів і засобів омовлення людської думки. Морська стихія споконвіку оспівана українцями в народній творчості, метафоризована ними в конфесійному стилі. Сакральну метафоризацію морського риболовства в контексті християнського віровчення простежуємо в бароковій проповіді Іоаникія Галятовського «Ключ розуміння», в українськомовному перекладі Біблії Івана Огієнка. Повʼязані з міфологічною свідомістю високі зразки символічно-алегоричного трактування морських реалій у фольклорі та книжній староукраїнській мові мають тяглість у новій і новітній українській літературі (у творах Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Т. Шевченка, Чайки Дніпрової, Лесі Українки, Г. Чупринки, Ю. Яновського та ін.). Тож досліджування наповнених символізмом Божественної сили алегоричних образів в українських художніх текстах є актуальним завданням сучасної лінгвістики. Про увагу до української художньої мариністики свідчать численні розвідки мовознавців і літературознавців. Мета пропонованої розвідки – виокремити семантичні складники художньо-образного представлення сакралізованих реалій морської стихії, визначити інтегральні метафоричні ознаки мариністичних алегорій. Сакральне символічно-алегоричне трактування морських реалій в українських художніх текстах представлене в образах чайки, що чекає-кличе бурю; зрадливого «морського серця»-медузи; морського тумана-марення; одинокого човна в полоні морської стихії; загубленої посеред бурхливого моря істоти; біснування води; пустельного простору тощо. Дослідження вповноважило до висновків, що в українському художньому дискурсі семантичними складниками художньо-образного представлення сакралізованих реалій морської стихії є ʻвічністьʼ, ʻпошукʼ, ʻвипробовуванняʼ, ʻбіблійний гріхʼ, ʻдоляʼ, ʻтугаʼ, ʻсамотністьʼ, ʻінобуттяʼ, ʻбезмежжяʼ, ʻусепоглинущістьʼ, ʻнекерований хаосʼ, ʻруйнівна силаʼ, ʻгнівʼ, ʻборотьбаʼ. До інтегральних метафоричних ознак мариністичних алегорій проаналізований матеріал уповноважує віднести такі: «море-степ», «море-пустеля», «море-марення», «море-підводне царство», «море-самотність», «море-хаос», «море-боротьба», «море-таїна», «море-натхнення». Перспективами подальших розвідок убачаємо докладний аналіз сакрального змісту кожного мариністичного концепту.

Посилання

1. Колошук Н.Г. Мариністські та одеські мотиви в повісті Юрія Липи «Гринів». Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». Бердянськ. 2011. Вип. ХХІV (ч. 2). С. 274–286.
2. Міжнародна наукова конференція «Мариністика в художній літературі». Слово і Час. Київ. 2010. № 8. С. 123.
3. Негодяєва С.А. Міфологічний концепт моря в рецепції Чайки Дніпрової (на матеріалі циклу віршів у прозі «Морські малюнки»). Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». Бердянськ. 2011. Вип. ХХІV (ч. 4). С. 241–248.
4. Галятовський Іоаникій. Ключ розуміння / Підготувала до видання І.П. Чепіга. Київ : Наукова думка, 1985. 443 с.
5. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Переклад проф. Івана Огієнка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2002. 1375 с.
6. Дніпрова Чайка. Твори. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1960. 511 с.
7. Чухонцева Н. Міфологеми «першостихій» у ліриці Дніпрової Чайки. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». Ужгород : Вид‑во УжНУ «Говерла», 2013. Вип. 1(29). С. 216–220.
8. Жайворонок В. Знаки української етнокультури : словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. 703 c.
9. Єфименко І. Етимологічний етюд зі словʼянської суднобудівної термінології. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2002. Вип. 56 (ч. 1). С. 235–244.
10. Борзенко О.І. Образ морської стихії в поетичному циклі Лесі Українки «З подорожньої книжки». Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». Бердянськ. 2011. Вип. XXІV (ч. 2). С. 7–14.
11. Шевель Н.О. Мариністичні мотиви у творчості Г. Чупринки Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». Бердянськ. 2011. Вип. XXІV (ч. 2). С. 108–115.
12. Рильський М.Т. Поезії. Київ : Радянський письменник. 1976. 303 с.
13. Гемінґвей Ернест. Старий і море : роман / перекл. з англ. Володимира Митрофанова. Львів : Видавництво Старого Лева. 2017. 104 с.
14. Федько О. Проєкція екзистенційних станів в образах водної стихії в романі В. Єрмоленка «Ловець океану. Історія Одіссея». Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія «Філологічні науки». 2019. Вип. 19. С. 131–138.
15. Тендюк Л.М. Смерть в океані : Повість та оповідання. Київ : Веселка. 1990. 293 с.
16. Ушкалов Л.В. Що таке українське бароко (за сторінками книги Валентини Соболь). Гуманітарний журнал. Дніпро. 2015. № 1–2. С. 158–172.
17. Мелвілл Герман. Мобі Дік, або Білий кит: роман / пер. з англ. Юрія Лісняка. Київ : Вид. група КМ-БУКС. 2016. 672 с.
18. Іванов В. Прапори слобідських полків. Ювілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п’ятдесятих роковин наукової діяльності. Київ, 1927. C. 747.
19. Вакуленко В.Ф. Давньогрецькі запозичення як знаки української культури. Наукові записки. Серія «Філологічна» : матеріали міжнародної науково-практичної конференції 22–23 квітня 2010 року «Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість». Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2010. Вип. 13. С. 83–90.
20. Вакуленко В.Ф. Грецизми і латинізми в українських фольклорних текстах : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01. Київ. 2015. 355 с.
21. Михайлова O. Пропріальні міфотеоніми як універсально-прецедентні імена в українській та російській мовах. Психолінгвістичний аспект. Slavica Wratislaviensia. Wrocław. 2009. Вип. 150. С. 157–165.
22. Сергійчук В.І. Національна символіка України. Київ : Веселка. 1992. 109 с.: іл.
23. Яновський Юрій. Майстер корабля: роман. Київ : Знання. 2020. 175 с.
24. Коробкова Н.К. Мариністична символіка як складник алюзійності роману «Майстер корабля» Ю. Яновського. Актуальні проблеми слов’янської філології. Серія «Лінгвістика і літературознавство». Бердянськ. 2011. Вип. ХХІV (ч. 2). С. 175–184.
25. Тендюк Л.М. Останній рейс «Сінтоку-мару»: повість та оповідання. Київ: Веселка. 1986. 230 с.
26. Тендюк Л.М. Альбатрос – блукач морів: повість. Київ : Молодь. 1972. 174 с.
Опубліковано
2023-04-19
Як цитувати
Міняйло, Р. В. (2023). САКРАЛІЗАЦІЯ МОРСЬКОЇ СТИХІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ. Мова. Література. Фольклор, (2), 41-48. https://doi.org/10.26661/2414-9594-2022-2-5
Розділ
РОЗДІЛ I. МОВОЗНАВСТВО