РОМАН «ДЕРЕВО БОДХІ» П. ЯЦЕНКА: СВІТОГЛЯДНА МОДЕЛЬ І ПОЕТИКА
Анотація
Стаття містить аналіз роману «Дерево бодхі» П. Яценка, творчість якого являє собою доволі цікавий феномен у контексті вивчення соціокультурних проекцій в українській літературі 2000-х або в контексті аналізу світоглядних парадигм, які певною мірою вплинули на формування тенденцій літературного процесу. Назва твору актуалізує відомий архетип і стимулює до певної об’єктної та методологічної орієнтації: філософська чи релігійна інтенціональність вимагає диспозиції з певною традицією, адже автор спрямовує рецепцію в напрямку переосмислення принципів буддизму. Специфіка зв’язків українського письменства зі східною філософією і релігією – недостатньо вивчена сучасним українським літературознавством тема, інтерес до якої останнім часом зростає. Вивчення відповідних імплікацій прози П. Яценка дасть можливість дослідити аспекти сходознавчий студій в царині сучасної літератури (особливо, тих авторів, які безпосередньо практикують принципи буддизму як філософію власного життя). У романі наявна апеляція до східних духовних практик, інтуїтивні осягнення, які є частиною цих практик, тому жанрова матриця і жанрова модальність медитативної прози значною мірою визначають жанрову модель твору. Наративна перспектива твору включає дві фокалізації: головної героїні, яка відрефлексовує зовнішні й внутрішні події; наратора (гетеродієгетичний наратор в інтрадієгетичній ситуації), яка фіксує всі події, що відбуваються з героїнею, а також її перцепцію і аперцепцію, розширюючи її коментарями і філософськими сентенціями. Фабульна структура і архітектоніка роману П. Яценка співвідносні із жанровою модальністю медитації. Аспекти філософії буддизму в романі визначають специфіку сюжету, персоносферу, нарацію. Сакральна символіка буддистського віровчення визначає особливості архітектоніки й сюжету роману. Цілісність авторської стратегії забезпечується через міжфразовий зв’язок у тексті – ланцюговий (послідовний). Прийоми маніфестації філософії порожнечі реалізуються через низку сюжетних епізодів, парафраз, ремінісценцій. Іронічна авторська інтонація увиразнює змодельовані ситуації. Смисловим центром цих ситуацій стають провідні концепти буддистської філософії – смерть, свобода, ілюзія.
Посилання
2. Вещикова О. Категорія містичного: науковий дискурс і репрезентація в сучасній прозі. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія». 2017. Вип. 76. С. 129–133.
3. Дуплинская Ю. Мифологическое априори и семантика возможных онтологий: монография. Саратов: Саратовский государственный технический университет, 2003. 164 с.
4. Завгородній Ю. Буддизм у творчості Івана Франка. Слово і час. 2005. № 11. С. 3–7.
5. Колесник І. Особливості поширення буддизму в Україні: напрями, школи, вчителі. Вісник Львівського університету. Серія: Філософсько-політологічні студії. 2022. Вип. 43. С. 54–62.
6. Кравченко Я. Деконструкція як стратегія творення альтернативної біографії (на матеріалі роману П. Яценка «Нечуй. Немов. Небач»). Літературний процес: методологія, імена, тенденції. 2020. № 16 (грудень). С. 29–34. URL: https://litp.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/527 (дата звернення: 11.11.2022).
7. Курилова Ю. Образ дерева в романі П. Яценка «Дерево Бодхі»: символіка, філософський контекст. «Співи Землі: біологія та екологія в літературі та культурі»: матеріали міжнародної наукової конференції (22–23.09.2022 р.) / [ред.кол.О. П. Новик, О.Д. Харлан]. Бердянськ: БДПУ, 2022. С. 137–140.
8. Мейзерська Т. Інтертекст роману П. Яценка «Нечуй. Немов. Небач». Сучасні літературознавчі студії. 2018. Вип. 15. С. 138–142.
9. Мозговий Л. Концепція свободи в антропомістичному дискурсі буддизму. Схід. 2011. № 4 (111), травень-червень. С. 133–136.
10. Набитович І. Теологія і письменство. Художня література ХХ–ХХІ століть як locus theologicus. Універсум sacrum’у в художній прозі (від Модернізму до Постмодернізму): монографія. ДрогобичЛюблін: Посвіт, 2008. С. 125–136.
11. Папуша І. Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка: Монографія. Тернопіль: Збруч, 2000. 192 с.
12. Пастух Т. «Тримайтесь повернення – і ви спізнаєте повноту життя». Медитативна проза Володимира Назаренка. URL: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/12/04/072730.html (дата звернення: 09.08.2022).
13. Путна М. Єврейський, польський, гуцульський, магічний. URL: https://zbruc.eu/node/84545 (дата звернення: 09.08.2022).
14. Радько Г. Поетикальні особливості поезії Миколи Воробйова. Актуальні питання гуманітарних наук. 2021. Вип. 35, Т. 4. С. 174–179.
15. Рамачандран В. Самосвідомість: останній рубіж. URL: http://www.ji-magazine.lviv.ua/2018/samosvidomist-ostannij-rubizh.htm (дата звернення: 11.11.2022).
16. Саух Ю. Особливості буддизму як транснаціональної філософсько-світоглядної системи. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2006. 30. С. 7–12. URL: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/1224 (дата звернення: 11.11.2022).
17. Стрєлкова А. Генеза та сутність вчення про порожнечу в філософії буддизму: дис. ... доктора філософських наук : 09.00.05. Київ: Інститут філософії Г.С. Сковороди, 2016. 441 с.
18. Яценко П. Дерево Бодхі. Повернення примурків : романи. Львів : ЛА «Піраміда», 2011. 200 с.
19. Yongey Mingyur Rinpoche The Buddha, the Brain, and the Science of Happiness: A Practical Guide for Transforming Your Life. New York: Harmony Books, 2007. 265 p.
