РОМАН «ДОЦЯ» ТАМАРИ ГОРІХА ЗЕРНЯ: ЖАНРОВА МОДЕЛЬ, СИМВОЛІКА Й МІФОРИТУАЛЬНА ПАРАДИГМА
Анотація
У розмаїтті текстів про війну привертає увагу збільшення кількості творів, які актуалізують жіночий вимір життя в умовах воєнної реальності. Символічні проєкції, представлені в такій жанровій типології, передають симптоматику сучасності – «ґендерну еклектику» та «ґендерний розпад» (публічні лекції Т. Злобіної), тенденції, що фіксуються дослідженнями в міждисциплінарній перспективі як свідчення глобальної зміни соціокультурної й політичної моделі існування. Воєнні події, як у реальному, так і у фікційному вимірі, стають каталізаторами й маркерами численних диспозицій на різних рівнях людського життя. Війна також стала викликом для системи ґендерних моделей і суттєво змінила ґендерний дисплей українського суспільства. Роман «Доця» Тамари Горіха Зерня став літературним феноменом, який, не маніфестуючи таку проблематику безпосередньо й детально, усе ж масштабно відображає ґендерний контекст у зв’язку з іншими аспектами еволюції української національної ідентичності. Авторка роману використала свідчення реальних осіб, які стали прототипами героїв твору, власний досвід, що надало творові реалістичності й переконливості, отже, читач відчуває себе майже свідком і учасником подій. Одним із найцікавіших і найважливіших у межах проблематики дослідження роману є аспект міметичності, на якому в різних ракурсах наголошують літературознавці. Аспекти документальної основи, специфіки міметичності багато в чому визначають жанрову модальність роману і специфіку реалізації ґендерної проблематики. Очевидним є той факт, що авторка, використовуючи певні прийоми, позиціонує головну героїню, жінку як культурного героя, дії якого спрямовані на здобуття цінностей та боротьбу з хаосом, створення миру й гармонії, а в історичній традиції – це лідер, який надихає людей на прецедентні моральні вчинки, прагнення до ідеалу тощо. Отже, у статті представлено аналіз символічного модусу самоактуалізації протагоніста твору в контексті жанрової модальності твору й особливостей мімезису, систематизацію елементів міфопоетики роману, визначення специфіки відтворення ґендерного контексту.
Посилання
2. Випасняк Г. Рецепція війни та посттравматичного стресу в сучасній світовій художній прозі. Літературний процес: методологія, імена, тенденції. Філологічні науки. 2018. № 11. С. 14–19.
3. Гаврилюк Е. Хаос, Танатос і Ерос у символіці обрядів переходу. Студії з інтегральної культурології: Tanatos. Спец. випуск (НЗ.). Львів, 1996. № 1. С. 63–70.
4. Герасименко Н. Особливий погляд (огляд романів українських письменниць про події Революції Гідності та війну на Сході України). Слово і час. 2018. № 7. С. 24–35.
5. Горіха Зерня Тамара Доця: роман. Київ : Білка, 2019. 284 с.
6. Гребенюк Т. Роман «Доця» Тамари Горіха Зерня: стратегії творення ефекту співпричетності. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2021. № 21(8). Р. 203–213.
7. Забужко О. «У війни – жіноче обличчя». URL: https://spektrnews.in.ua/news/u-v-yni---zh-nocheoblichchya---oksana-zabuzhko/82764#gsc.tab=0 (дата звернення: 20.02.2023).
8. Коцарев О. «Доця»: пригодницький роман про війну, який «проситься» в серіал. Texty.org.ua. 17.02.2020. URL:https://texty.org.ua/articles/99927/Doca_prygodnyckyj_roman_pro_vijnu_jakyj_prosytsa-99927/ (дата звернення: 20.02.2023)
9. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці : Золоті литаври, 2001. 636 с.
10. Поліщук Я. Досвід локальної ідентичності. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2018. Vol. VI. С. 257–267.
11. Поліщук Я. Метафорика Донбасу. Studia Ukrainica Posnaniensia. 2019. Vol. VI. С. 259–267.
12. Пухонська О. Від історії до Донбасу: ідентичнісний простір війни в романі Тамари Горіха Зерня «Доця». Закарпатські філологічні студії. 2021. Вип. 15. С. 207–212.
13. Родик К. Містифікація як реалізм: правда в літературі. Україна молода. 2020. 1 лип. (№ 57). С. 13.
14. Романенко О. Жанрові моделі масової літератури: походження, напрями еволюції та типологія. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2014. Вип. 60. Ч. 1. С. 315–322.
15. Рябченко М. Жанрова різноманітність воєнної прози в сучасній українській літературі. Najnowsza słowiańska literatura i kultura popularna. 2019. С. 277–289.
16. Семків Р. Нормально українська література востаннє функціонувала за гетьмана Івана Мазепи. Інтерв’ю з України. 06.02.2020. URL: https://rozmova.wordpress.com/2020/02/06/rostyslav-semkiv-4/(дата звернення: 18.09.2023).
17. Сидоренко О. Сучасна мілітарна проза як літературний феномен. Проблеми гуманітарних наук : збірник наукових праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія «Філологія». 2021. Вип. 48. С. 167–173.
18. Улюра Г. «Доця»: Коли жінка убиває: рецензія. LB.ua. 03.10.2019. URL: https://lb.ua/culture/2019/10/03/438650_dotsya_koli_zhinka_ubivaie.html (дата звернення: 22.09.2023).
19. Coyne Sh. War Genre: Honor and Dishonor in Pro War, Anti-War, and Kinship Stories. URL: https://storygrid.com/war-genre/ (дата звернення: 06.08.2023).