ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ПАУЕРЛІФТИНГОМ НА ПРОЯВ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ОКРУЖНОСТЕЙ ЧАСТИН ТІЛА ПАУЕРЛІФТЕРІВ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Анотація

Мета дослідження полягала у встановленні залежності впливу занять пауерліфтингом за класичною програмою на прояв антропометричних показників окружностей частин тіла пауерліфтерів на різних етапах багаторічної підготовки. У дослідженні взяли участь 65 спортсменів другої групи вагових категорій (83, 93, 105 кг), яких розподілено на чотири групи відповідно до етапів багаторічної підготовки (І – 12 років, n = 20; ІІ – 14 років, n = 17; ІІІ – 17 років, n = 15; IV – 21 рік, n = 13). Для оцінки морфологічної адаптації використовували маркери: окружність плеча (на «піку» скорочення), грудної клітки, талії та стегна (верхня третина).Тестування проводили наприкінці кожного етапу, результати опрацьовано методами математичної статистики із застосуванням t-критерію Стьюдента.Результати засвідчили виражену позитивну динаміку. Окружність плеча зросла від 29,5 ± 1,72 см до 43,4 ± 1,75 см (t₁,₄ = 5,66; p < 0,001, також значущі I–III: t₁,₃ = 4,52; p <0,001; II–IV: t₂,₄ = 3,37; p < 0,01). Окружність грудної клітки збільшилася з 87,1 ± 3,52 см до 118,8 ± 3,45 см (I–III: t₁,₃ = 4,44; p < 0,001; I–IV: t₁,₄ = 6,43; p < 0,001; II–IV: t₂,₄ = 3,02; p < 0,01).Окружність талії зросла з 60,0 ± 1,98 см до 73,9 ± 1,98 см (I–III: t₁,₃ = 3,45; p < 0,01; I–IV: t₁,₄ = 4,96; p < 0,001; II–IV: t₂,₄ = 2,88; p < 0,05). Окружність стегна збільшилася з 47,2 ± 2,58 см до 64,8 ± 2,48 см (I–IV: t₁,₄ = 4,92; p < 0,001; I–III: t₁,₃ = 3,24; p < 0,01; II–IV: t₂,₄ = 2,16; p < 0,05). Сукупність змін відображає гіпертрофічну адаптацію до силових навантажень і тенденцію до вирівнювання приростів на спеціалізованих етапах. Найбільші міжгрупові відмінності зафіксовано між І та IV етапами, між суміжними етапами зрушення мали помірний або вибірковий характер. Отримані дані підтверджують ефективність класичної програми пауерліфтингу щодо поступового збільшення обсягів та інтенсивності навантажень і можуть бути використані для індивідуалізації тренувального процесу на основі регулярного моніторингу окружностей, з урахуванням віку, стажу та вагової категорії. Перспективи подальших робіт: вивчення зв’язку між сегментними приростами та результатами у присіданні, жимі й становій тязі (1ПМ), а також інтеграція компонентного складу тіла в моделі планування навантаження.