ФОРМУВАННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СТРУКТУРИ ІМЕННИКІВ PLURALIA TANTUM ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ОБРЯДОВИХ ДІЙ
Анотація
Крізь призму словотвірних типів здійснено історико-дериватологічний аналіз плюративів, що позначають обрядові дії, які стосуються усіх етапів життя людини, сфер її діяльності, сімейного життя тощо. Розкрито шляхи появи номенів з цією семантикою, показано як граматична форма множини внаслідок її лексикалізації спричинила творення іменників pluralia tantum, що мала інше значення. Аналіз реконструйованих матеріалів дали підстави стверджувати, що такі деривати функціювали в прасловʼянській мові. Окреслено суфікси, за допомогою яких творилися плюративи впродовж писемної історії української мови. Зокрема, у дописемний період найменування обрядодій були повʼязані переважно з певними етапами весільного циклу і мали в своїй структурі суфікси -iny (*obrǫčiny), -ьky (*obględъkу) та протонульсуфіксальні форманти (*obględy). Ці ж суфікси найчастіше вживалися у творенні іменників pluralia tantum зі згаданою семантикою у писемних джерелах ХІ ̶ поч. ХХІ ст. (заручини, запросини; зазови, оповіди; сватанки, оглашки). Деривати на позначення обрядодій, повʼязаних із народженням і (переважно) першими роками життя дитини, творяться за допомогою тих самих формантів: постриги ʻобряд вступу хлопчика в підлітковий вікʼ, стрижки ʻперша стрижка дитиниʼ; христини, зорини ʻсвято на честь новонародженогоʼ та ін. З ХVІІІ cт. документуються найменування обрядових заходів з нагоди святкування початку чи закінчення сільськогосподарських робіт, різних інших видів колективної праці та відпочинку. Панівна більшість таких плюративів утворена теж за допомогою суфіксів -ки, рідше -ини та нульового суфікса: обжинки, закоски, загребки; вінчини, замолотини, засновини, обмолотини, обкоси, попряди ʻспільний відпочинок жінок увечері з прядінням’ та ін. Поодинокі множинні назви різних обрядів творилася за допомогою інших формантів засобів. Історико-дериватологічний аналіз лексико-словотвірних типів іменників pluralia tantum дав підстави виявити спадковість процесів творення найменувань обрядодій: панівна їх більшість утворена за допомогою суфіксів -ини, -ки та нульового форманта. Збережена давня структурно-семантична дистрибуція різних словотворчих засобів за семантичними типами обрядодій.
Посилання
2. Бігусяк М. Із спостережень над весільною лексикою гуцульського говору. Гуцульські говірки: лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. С. 125–148.
3. Грицак М.А. Принципи пояснень значень реєстрових слів у «Словнику українських говорів Закарпацької області». Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. Київ : Наук. думка, 1971. С. 374–381.
4. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. Москва : Прогресс, 1973. 284 с.
5. Магрицька І.В. Весільна лексика українських східнослобожанських говірок : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2000. 622 с.
6. Маркарян Р.А. Грамматикализация и лексикализация. Լրաբեր Հասարակական Գիտությունների. 1969. № 6. С. 69–77.
7. Пінчук О.Ф. Словотвірна структура віддієслівних іменників сучасної української літературної мови. Морфологічна будова сучасної української мови. Київ : Наук. думка, 1975. С. 35–82.
8. Родніна Л.О. Суфіксальний словотвір іменників у сучасній українській мові. Словотвір сучасної української літературної мови / за ред. М.А. Жовтобрюха. Київ : Наук. думка, 1979. С. 57–118.
9. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава : Довкілля-К., 2006. 716 с.
10. Wojtyła-Świerzowska М. Prasłowiańskie nomen agentis. PAN? Monografie Slawistyczne. 30. Wrocław. Warszawa. Kraków.Gdańsk : Wydawnictwo Połskiej arademii nauk, 1974. 161 s.