«ОТО Й УВЕСЬ ОБРЯД?»: ТАНАТОЛОГІЧНІ МОТИВИ ТА ТОПОСИ ТРАГЕДІЇ В. ШЕКСПІРА «ГАМЛЕТ» У КОНТЕКСТІ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ

Анотація

Трагедія В. Шекспіра «Гамлет» постійно перебуває у полі зору науковців, але й дотепер навколо неї точаться дискусії, а деякі моменти потребують уточнень та додаткових коментарів. Останніми роками значна увага приділяється питанням релігійних поглядів Великого Барда та їх відтворення у творчості, водночас з’являються матеріали про особливості культури та традицій єлизаветинської епохи, але питання рецепції народного світогляду, в якому поєднуються християнське та дохристиянське начало, у художньому світі шекспірівської драматургії майже не привертає увагу дослідників. У пропонованій статті зроблена спроба розглянути події п’єси у світлі традиційних для багатьох народів Європи поглядів на смерть та посмертне буття, обрядовість, пов’язану зі смертю, з урахуванням тісного співіснування у свідомості та обряді народної та церковної традиції, зв’язок яких у різний час та в різних країнах виявлявся по-різному. Розпочатий у цій статті аналіз трагедії В. Шекспіра «Гамлет» у світлі народних танатологічних поглядів, які унаочнюються в уявленнях про зв’язок земного та загробного життя і розвинутій системі обрядодій, пов’язаних із підготовкою до смерті, супроводі покійного, поминанні, дав можливість стверджувати, що одним зі змістотвірних мотивів є мотив «раптової» смерті, яка в народі вважалася страшною, оскільки виключала можливість обрядової «підготовки». Саме вона стала тригером розвитку подій у трагедії. У художньому світі твору важливі також народні уявлення про «правильне» поховання, роль людського прощення та жалоби для посмертного буття душі. Міждисциплінарний аналіз п’єси, залучення до інтерпретації твору знань не лише про особливості офіційної культури шекспірівської доби, але й народних уявлень про смерть та обрядів, з нею пов’язаних, допомагає краще зрозуміти авторські інтенції та характер їх реалізації.