ТРЕВЕЛОГ ТОТАЛІТАРНОЇ ЕПОХИ: «ЛЮДИ МОРЯ» ІВАНА КОВТУНА
Анотація
Стаття присвячується тревелогу «Люди моря» Івана Ковтуна, представника «Розстріляного відродження». Це остання публікація малодослідженого автора. Твір на поверхні виглядає маніфестом ключових радянських ідеологем. Але його комплексний аналіз сприяє унаочненню неочікуваних сюжетів і жанрових рішень на тлі подорожньої літератури радянського періоду. Завданнями розвідки є характеристика жанрових ознак твору І. Ковтуна «Люди моря», виявлення специфіки образу Сходу, а також засобів репрезентації «свого» простору. Подорож І. Ковтуна, з одного боку, відповідає критеріям літературної подорожі радянського періоду, а з іншого – виходить за її межі, наприклад, долученням архаїчної моделі антипаломництва, фіксацією процесу пересування маршрутом, що притаманно традиції морської подорожі. Сюжетна структура базується на портретному репортажі: книга розділена на п’ять частин, у центрі яких постає герой із команди пароплава «Курськ». Морська тема у творі представляє кілька важливих семантичних вимірів, які реалізуються через топос корабля, усталену метафору європейської літератури. Дидактичний режим втягує в коло радянських ідеологем ініціальний сюжет, характерний для літератури подорожі. «Курськ» можна вважати колективним соціальним портретом Радянського Союзу. Парадокс конструювання образу Сходу полягає в тому, що, незважаючи на програмне антиімперське ідеологічне спрямування, оповідь спирається на колоніальні метафори й опозиції. Аналіз твору доводить, що східні конструкти відсталості, зневаги та неповноцінності, визначені Е. Саїдом, перетворюються в тексті на знаряддя протиставлення радянської системи західній. Автор статті робить висновок, що для подорожі І. Ковтуна «Люди моря» характерна еклектичність. Ідеологічна картографія стикається з естетичним баченням простору, дистанція – з емоційним сприйняттям. Східна формула, помножена на класовий підхід, трансформується: західні знаки зменшуються та знецінюються, а східна «відсталість» перекодується у класову пригнобленість.
Посилання
2. Гундорова Т. Замість передмови, або Соцреалізм між модерном і авангардом. Українська драма 30-х рр. як модель масової культури та історія драматургії у постатях / Т. Свербілова, Л. Скорина. Черкаси : Маклаут, 2007. С. 4–17.
3. Гюнтер Х. Соцреализм и утопическое мышление. Соцреалистический канон. Санкт-Петербург : Академический проект, 2000. С. 41–48.
4. Ковтун І. Люди моря. Харків ; Одеса : Дитвидав, 1935. 87 с.
5. Кочерга С. Епістолярний травелог Валер’яна Поліщука. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологія». 2018. Вип. 4 (72). С. 183–187.
6. Омельчук О. Український претекст Жака Дерріда, або літературне пілігримство 1920-х. Слово і час. 2009. № 7. С. 3–10.
7. Пономарев Е. Типология советского путешествия: «Путешествие на Запад» в русской литературе 1920–1930-х гг. : дис. … докт. филол. наук. Санкт-Петербург, 2014. 577 с.
8. Cаїд В. Орієнталізм. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. URL: http://edward-said.narod.ru/orientalism.htm (дата звернення: 20.03.2021).
9. Свербілова Т. Проект національної самоідентифікації вітчизняного соцреалізму та драма 30-х рр. ХХ ст. Слово і час. 2008. № 4. С. 21–29.
10. Стратегії мемуарної та мандрівної літератур західноукраїнських письменників другої половини ХІХ ‒ першої половини ХХ ст. : колективна монографія / відп. ред. Т. Пастух. Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. Львів, 2020. 572 с.
11. Успенский Б. Дуалистический характер русской средневековой культуры (на материале «Хожения за три моря» Афанасия Никитина). Избранные труды / Б. Успенский. Москва : Гнозис, 1994. Т. 1 : Семиотика истории. Семиотика культуры. С. 254–297.
12. Федорів У. Соцреалістичний канон в українській літературі: механізми формування та трансформації : дис. … канд. філол. наук. Львів, 2016. 227 с.
13. Франк С. Русские травелоги середины 1930-х гг. Беглые взгляды: новое прочтение русских травелогов первой трети ХХ в. Москва : Новое литературное обозрение, 2010. С. 180–212.
14. Харкун В. Соцреалістичний канон в українській літературі: генеза, розвиток, модифікації. Ніжин : ТОВ «Гідромакс», 2009. 508 с.
15. Чуб Д. Талановитий гуморист і сатирик Юрій Вухналь (1906 –1937–1977). Сучасність. 1978. Ч. 10 (214). С. 20–25.
16. Шептицька Т. Розстріляне відродження: архівно-кримінальна справа Юрія Вухналя. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 8 «Філологічні науки (мовознавство та літературознавство)». 2019. Вип. 12. С. 81–86.
17. Шестопалова Т. «<…> не світ інший, а межі інші, і в цьому вся суть» (феноменологія одного епістолярного тревелогу Юрія Шевельова). Наукові праці. Філологія. Літературознавство. Миколаїв, 2017. Т. 301. № 289. С. 93–99.
18. Штейнбук Ф. Під «Знаком Саваофа», або «Там, де <…>» Ульяненко. Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2020. Ч. 1. 396 с.
