СУБ’ЄКТИВНІСТЬ ЯК ОДИН З АСПЕКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕКСТУ

Анотація

Текст є одиницею мови, її найвищим рівневим поняттям після фонем, морфем, слів, словосполучень і речень. Увага до людини визначає пріоритети в цих описах: від аналізу лінійної організації тексту дослідники переходять до аналізу зв’язків між текстовими елементами та осмислення тексту як багатовимірного змістового простору. Лінгвістика тексту, що визначає текст самостійним об’єктом дослідження, еволюціонує від вихідних формальних установок до когнітивно-комунікативних моделей тексту. Нині можна говорити про те, що характер сучасної науки багато в чому зумовлений антропологічним поворотом осмислення світу. У контексті загальних процесів «людиноцентризму» – індивідуалізації свідомості та формування особистості розглядається і поява когнітивістики, що займається життєво важливими для людини проблемами пізнання. Людина та її взаємодія зі світом вивчаються з погляду інформаційних процесів, а сам інформаційний підхід оголошується провідною методологією когнітивістики. Для вирішення складних питань набуття, перетворення, репрезентування, зберігання та відтворення інформації когнітивістика об’єднує дослідників пізнання в галузі філософії, лінгвістики, літературознавства та поетики, психології та нейрофізіології, антропології та інших гуманітарних наук, демонструючи дієвість міждисциплінарності. Суб’єктність стилів мислення багато в чому пояснює та легалізує співіснування на єдиному інтелектуальному просторі різних, часом взаємовиключних теоретичних та методологічних підходів до наукових проблем. Літературно-критична думка відмовляється від ідеї пасивної реконструкції авторських смислів літературного твору на користь ідеї їх активного конструювання інтерпретатором-співавтором. Сьогодні текст більше не трактується як самодостатня реальність. З усією очевидністю значущість людського чинника експлікується у нових напрямах текстових досліджень, які перебувають під «парасолькою» когнітивістики, наприклад, у когнітивній поетиці чи когнітивному літературознавстві. «Абсолютний антропоцентризм» художнього тексту являє закономірний інтерес для сучасних наук про текст, що активно обговорюють онтологію літератури та природу функційності, співвідношення літератури та знання, когнітивний статус тексту та суб’єктів-співавторів, їхній внесок у конструювання текстового смислу.