ГОСПОДАРСЬКЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЕМІГРАНТІВ У ТАБОРАХ ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ НІМЕЧЧИНИ ТА АВСТРІЇ У 1945–1952 РР.
Анотація
У статті аналізується господарське життя українських емігрантів у табо- рах переміщених осіб Німеччини та Австрії у 1945–1952 рр. Після Дру- гої світової війни мільйони українців опинилися на території Німеччини та Австрії. Згідно до угоди між СРСР, США та Великою Британією. Радянські громадяни підпадали під репатріацію СРСР. Таємна угода передбачала і примусову репатріацію. Значну групу переміщених осіб складали українці. Це були полонені, остарбайтери, учасники колабора- ціоніських формувань, біженці. З політичних та національних причин багато українців не бажали повертатися до СРСР. Незважаючи на при- мусову репатріацію біля 450 тис. українців не повернулися до СРСР. Вони склали так звану третю хвилю української еміграції. Джерельною базою статті стали статистичні дані з документів того часу, спогади, періодична преса 1945–1952 років. Розглядається історіографія проб- леми. Проблема репатріації діяльності таборів інтернованих, пересе- лення в нові країни перебування, громадсько-політична діяльність нової хвилі еміграції стали предметом вивчення дослідниками. Зазначимо, що гостра заполітизованість теми й відсутність доступу до архівних дже- рел не сприяли вивченню її радянськими істориками до кінця 1980-х рр. Усе ж таки, окремі радянські історики вивчали репатріацію радянських громадян після війни та виникнення нової еміграції. У збірнику, присвя- ченому радянсько-французьким відносинам, згадувалося й про угоду із Францією про репатріацію і проблеми її проведення [1]. Радянські вчені, досліджуючи долю військовополонених і остарбайтерів, приділяли увагу і їхньому поверненню до СРСР [2]. Робилися спроби спростувати дослі- дження західних істориків, прикладом є стаття, присвячена дослідженню Миколи Толстого, у якій повторювалися пропагандистські твердження про добровільність репатріації, відсутність репресій щодо репатріантів, перешкоди західних союзників [3]. Незважаючи на заангажованість, увагу дослідників привертає монографія М. Павленка, у якій не тільки розгля- дається політика СРСР і союзних держав щодо репатріації, але й дається характеристика нової хвилі української еміграції [4]. Отже, радянські історики не зробили значного внеску у вивчення «третьої хвилі» україн- ської еміграції. У 1950–1980-х рр. історію нової хвилі української емі- грації почали досліджувати історики-емігранти. Безпосередні учасники подій намагалися оцінити чисельність, соціальний склад, країни посе- лення й особливості цієї хвилі української еміграції [5]. Детально вивча- лася діяльність українських політичних партій у 1945–1952 рр. і їхній вплив на еміграцію та стосунки з урядами зарубіжних країн [6]. Най- більш фундаментальною й ретельною працею була монографія Володи- мира Маруняка [7]. Західна історіографія, аналізуючи долю колабораці- оністських збройних формувань після війни, звертала увагу на проблеми репатріації, життя в таборах переміщених осіб, утворення нової хвилі антирадянської еміграції [8]. Отже, зарубіжна українська і західна істо- ріографії зробили певний поступ у дослідженні проблеми, хоча мали недоліки, серед яких обмежена джерельна база й заідеологізованість. Наприкінці 1980-х рр. для дослідників стали доступними раніше закриті архіви. З’явився доступ до документів радянських репатріаційних орга- нів, дипломатичних установ та органів державної безпеки. Одним із перших, проблему почав досліджувати російський історик Віктор Зем- ськов [9–12]. Він не тільки ретельно проаналізував статистичні дані та напрями радянської політики щодо репатріації, але й звернув увагу на зародження нової хвилі еміграції. Науковець хоча й визнавав порушення прав людини з боку СРСР щодо репатріантів і репресії проти них, але зазначав їхню обмеженість і вимушеність в умовах того часу. В. Земськов доводив порушення угод з боку західних союзників СРСР і їхні пере- шкоди в репатріації. Автор одним з перших висвітлив чисельність, склад, країни перебування емігрантів після Другої світової війни. Цікавий ста- тистичний матеріал у його працях є і про українську еміграцію. Іншу позицію ми знаходимо у працях Павла Поляна, який безумовно засуджує примусову репатріацію й репресії, визначає причини нової хвилі емігра- ції, і вважає дії радянського керівництва брутальним порушенням прав людини [13–15]. Наведені ним статистичні дані не збігаються з даними В. Земськова в деяких цифрах до того ж відрізняються й дефініції. Під- сумовуючи, зазначимо, що російська історіографія багато уваги приді- лила репатріації радянських громадян і значно менше зародженню нової хвилі еміграції. Відсутні комплексні дослідження післявоєнної еміграції із СРСР. У 1990-х рр. українські дослідники вивчали «третю хвилю» української еміграції на основі нових архівних джерел. Спеціальні дослідження з проблеми репатріації українських біженців і переміще- них осіб, їхнього проживання в таборах, переселення у країни Америки і Австралії з’явилися тільки на зламі ХХ– ХХІ ст. Людмила Стрільчук у дисертації і статтях визначила чисельність, склад, особливості нової хвилі української еміграції та діяльність міжнародних організацій щодо роботи з ними [16–18]. Політику західних країн щодо переселення українських емігрантів до США і Канади розглянув в дисертації Сергій Рудик [19]. У дисертації Михайла Куницького проаналізовані причини, порядок та наслідки примусової рапатріації громадян СРСР [20]. Історик вивчає боротьбу між країнами антигітлерівської коаліції щодо проблеми репатріації. Він досліджує подальшу долю репатріантів у СРСР та за її межами. На наш погляд, «третя хвиля» української еміграції потребує подальшого ретельного вивчення українськими істориками, особливо після завершення переселення з таборів переміщених осіб. Дослідивши джерела автор у статті дійшов до наступних висновків. Що у таборах переміщених осіб українські емігранти відродили традиції кооператив- ного руху в Україні при чому кооперативи відіграли значну роль у фінан- суванні культурно-освітнього життя таборів та наданні соціальної допо- моги. Кустарні та народні промисли знайшли подальший розвиток серед емігрантів і допомогли не тільки вижити їм фізично але і розвиватися духовно. Після від’їзду більшості емігрантів з Німеччини та Австрії та передачі таборів до управління владою ФРН, господарське життя в табо- рах занепадає. Досвід який українські емігранти набули у господарській діяльності у таборах переміщених осіб вони перенесли до нових країн свого поселення.
Посилання
2. Slynko I.I. Draw away of the population of Ukraine into fascist slavery. // German-fascist occupation regime (1941–1945). Moscow : Politizdat, 1965. P. 219–230; Semiryaga M.I. Soviet people in Europe resistance / USSR Academy of Sciences, Inst. of history of the Ministry of Defense of the USSR. Moscow : Science, 1970. 351 с.; also, his. The prison empire of Nazism and its collapse. Moscow : Legal. lit., 1991. 381 p.
3. Vasiliev V., Sokolov V. About one fake. International Life. 1978. № 8. P. 124–128.
4. Pavlenko M.I. Refugees and displaced persons in the policy of the imperialists’ states 1945–1949. Kyiv : Naukova Dumka, 1979. 123 p.
5. Kossar V. Sixty years in Canada. Calendar-almanac “New Way” for 1951. Winnipeg : Printing and Circulation of the New Way, 1950. P. 127–153; Mudryi V. New Ukrainian emigration // Ukrainians in the free world: anniversary book of the Ukrainian People's Union (1894–1954) / [edited by L. Mishuga, A. Dragan]. New York : UNS Edition, 1954. P. 115–136.
6. Markus V. Ukrainian political parties in exile in 1945–1955. Modernity. 1984. № 10. P. 64–79; № 12. P. 66–81.
7. Marunyak V. Ukrainian emigration in Germany and Austria after World War II. Vol. 1. Years 1945–1951. Munich : Academic Publishing House of Dr. Peter Beleya, 1985. 429 p.
8. Bethell N. The last secret: the delivery to Stalin of over two million Russians by Britain and the United States. New York : Basic Books, 1974. 224 p.; Bethel N. The last secret: [about the repatriation of soviet prisoners of war in the years of the World War II] / [preface by H. Trevor-Roper; translated from English by I. Golomshtok]. Moscow : News, 1992. 256 p.
9. Zemskov V.N. On the repatriation of Soviet citizens 1944–1951. History of the USSR. 1990. № 4. P. 26–41.
10. Zemskov V.N. Birth of the “second emigration” (1944–1952). Sociological Research. 1991. № 4. P. 3–24.
11. Zemskov V.N. Repatriation of Soviet citizens and their future (1944–1956). Sociological Research. 1995. № 5. P. 3–13; № 6. P. 3–13.
12. Zemskov V.N. Repatriation of displaced Soviet citizens // War and Society, 1941–1945: In 2 books. / [Resp. ed. G.N. Sevostyanov]; Inst. Of Russian history. Moscow : Science, 2004. Book. 2. 2004. P. 331–358.
13. Polyan P.M. Victims of two dictatorships: ostarbeiters and prisoners of war in the Third Reich and their repatriation. Moscow : “Your choice CIRZ”, 1996. 442 p.
14. Polyan P.M. Victims of two dictatorships: life, work, humiliation and death of Soviet prisoners of war and ostarbeiters abroad and at home. Moscow : ROSSPEN, 2002. 894 p.
15. Polyan P.M. Soviet citizens in the Reich: how many were there? Sociological Research. 2002. № 5. P. 95–110.
16. Strilchuk L.V. Ukrainian political refugees and displaced persons after the World War II : dis. ... cand. hist. sciences: 07.00.02. Lutsk, 1999. 174 p.
17. Strilchuk L.V. Emigration from Ukraine during the World War II and after its end: political, national and religious aspects. The World War II and the fate of the peoples of Ukraine : materials of the 2nd All-Ukrainian scientific conference, Kyiv, October 30–31, 2006. Kyiv : “Foreign Trade Publishing House of Ukraine”, 2007. P. 211–216.
18. Strilchuk L.V. Ukrainian political refugees at the end of World War II and after its completion. The World War II and the fate of nations of Ukraine : abstracts of reports of the 3rd All-Ukrainian scientific conference. Kyiv : “Foreign Trade Publishing House of Ukraine”, 2008. P. 56–57.
19. Rudyk S.Y. Resettlement of Ukrainian refugees and displaced persons to USA and Canada after the World War II: causes, features, consequences (1945–1953) : dis. ... cand. hist. sciences: 07.00.02. Kyiv, 2003. 177 p.
20. Kunitsky M.P. Forced repatriation of Soviet citizens to the USSR after the World War II (Ukrainian vector) : dis ... cand. hist. sciences: 07.00.02. Lutsk, 2008. 240 p.
21. Dyczok M. The grand alliance and Ukrainian refugees. Basingstoke (Hants.): Macmillan press; London : St. Martin's press, 2000. 277 p.
22. Kosovan E.A. Ukrainian emigration to Germany (19-th-early 21st centuries.) : dis. … cand. hist. sciences. Federal state budget educational institution of higher professional education; “Russian State University for the Humanities” (RSUH). Moscow, 2015. 297 p.
23. Bondarenko V.G. Ukrainian Free Cossack movement in Ukraine and in emigration (1919–1993) : monograph. Zaporizhzhya: Zaporizhzhya National University, 2016. 600 p.
24. Polyan P.M. Emigration: who and when in the twentieth century left Russia. Russia and its regions in the 20-th century: territory-settlement-migration / [ed. by A. Glaser and P. Polyana]. Moscow : OGI, 2005. P. 493–519.
25. Mudryi V. New Ukrainian emigration. Ukrainians in the free world : anniversary book of the Ukrainian People’s Union (1894–1954) / [edited by L. Mishuga, A. Dragan]. New York : UNS Edition, 1954. P. 115–136.
26. Edemsky A.B. Ukraine and Ukrainians in the assessments of American diplomacy of early 1950s. Slavonic Studies. 1995. № 6. P. 35–45.
