ЗАКОНИ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

В умовах нових трансформаційних процесів вирішального значення набуває стан промисловості як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки, що забезпечить економічне зростання країни. Маючи потужний інтелектуальний і технологічний потенціал, промисловість є основою розвитку не тільки внутрішнього ринку України, а й розширення зовнішнього, забезпечення її конкурентоспроможності. Проте промисловість України перебуває в глибокій кризі, майже третина підприємств знаходяться на межі виживання. Для подолання такої ситуації актуальним є дослідження механізму і умов життєздатності суб’єктів господарювання. Установлено, що життєздатність підприємств формується під дією закону синергії, закону самозбереження, закону розвитку. При цьому основними формами їхньої життєздатності є життєзбереження (функціонування підприємства потребує впровадження антикризових механізмів); життєзабезпечення (забезпечує підтримку певного рівня господарської діяльності, що дозволяє збалансовувати внутрішні неузгодженості); життєздатний розвиток (адаптивність підприємства є такою, що забезпечує самостійне функціонування незалежно від зміни зовнішніх умов). Виявлено, що модель життєздатного підприємства має такі взаємопов’язані підсистеми: здійснення операцій; координації; контролю; контролінгу і розвитку; вироблення економічної політики. Проаналізовано роль статичної й динамічної рівноваги в життєздатності підприємства. Установлено, що потенціал його розвитку в умовах статики є досить обмеженим на відміну від динамічних умов функціонування. При цьому формується відповідно нестійка і стійка рівновага балансу позитивних і негативних чинників. Механізм формування стану стійкої рівноваги характеризується тим, що якщо негативні дії на підприємство не перевищують деякого граничного значення, то воно швидко пристосується до нових умов і знову повернеться у стійке становище. Нестійкість функціонування підприємства може бути зумовлена також і психологічними чинниками, що ускладнює налагодження довгострокових партнерських стосунків, надання кредитів, виділення інвестицій тощо. Відповідно до моделі динамічного розвитку підприємство розглядається як «соціальний організм», що є результатом людської діяльності, яка базується на знаннях, командній роботі, тобто внутрішнього чинника розвитку.