ФОРМУВАННЯ РОБІТНИКА НОВОГО ТИПУ В ТЕОРІЇ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ

Анотація

У статті проаналізовано концепцію нового типу працівників у межах парадигми економіки знань. Проілюстровано еволюцію теорії економіки знань у XXI столітті. Продемонстровано, що зміни, які відбулися в ставленні до роботи, а саме соціальних взаємодій, інноваційної інфраструктури, соціально-економічної, правової та інституційної складової, спричинили появу та подальший розвиток специфічного середовища для нового виду діяльності працівників. Узагальнено найбільш змістовні наукові праці зарубіжних науковців. Наголошено на нематеріальній сутності вирішальної продуктивної сили економічного суспільства, необхідності генерувати, накопичувати та поширювати знання суб’єктами за допомогою особистих контактів через мережі знань. Зроблено висновок, що існує низка характеристик, які відрізняють продуктивність працівника, що займається фізичною працею та продуктивність працівника економіки знань. Робітники економіки знань орієнтовані на виконання завдань, прагнуть до особистої відповідальності, самостійності, постійних інновацій, вважають себе найціннішим активом організації, беруть участь у навчанні і викладанні. Указано, що неможливо оцінити вплив працівників економіки знань на діяльність організації, застосовуючи лише кількісний підхід. Новий тип працівників, тобто професіонали, що вирішують проблеми, обирає новий тип гнучкої організації, керівництво якої готове до змін. Продемонстровано, що сучасні працівники переважно шукають тимчасової роботи та короткострокових контрактів, на що вказує сучасна статистика ринку праці. Виявлено, що так звана кар’єра без меж сприймається менеджерами як концепція міжорганізаційного розвитку. Вона стає основою для накопичення та впровадження навичок та вмінь, здобутих працівниками знань. Проаналізовано, що уява та креативність, які є рисами, притаманними кожному працівнику нового типу, сприяють створенню наукоємної продукції, попит на яку створює на світовому ринку новий тип споживачів.