УПРАВЛІННЯ ПОВТОРЮВАНИМИ КОНФЛІКТНИМИ ЯВИЩАМИ ЕВАКУАЦІЇ ТА МІГРАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ У ВОЄННИЙ ТА ПОВОЄННИЙ ЧАС

Анотація

У статті на основі соціологічного аналізу громадської думки та наявного досвіду роботи органів державного управління, органів місцевого самоврядування за участю громадських формувань визначено окремі проблеми військово-оборонного характеру, зокрема прояви булінгу в закладах освіти. Їх оцінювали як з точки зору науковців, так і з точки зору пересічного громадянина. Дослідження проводилося шляхом опитування громадян щодо причин булінгу та дисциплінарних порушень як навчального, так і пізнавального характеру. На основі наявного досвіду запропоновано шляхи та засоби їх попередження, поширення та ліквідації. Досліджено передумови підвищення відповідальності за бездіяльність у цій сфері навчальних закладів. Розглянуто причини булінгу та інших видів цькування, які підтверджують, що не лише освіта, культура, наука, а й безпосередньо адміністративно-управлінський апарат найбільше піддаються цьому негативному впливу. У поширенні цього явища важливу роль відіграють соціальні мережі та сама подача матеріалу, де заздалегідь визначені жертва і злочинець. У більшості випадків відеоконтент чітко ідентифікує жертву та злочинця. Іноді такий контент переслідує іншу мету - створити хибне враження про реальний стан речей або ситуацію. Такий контент заздалегідь продуманий, розрахований на певну вікову категорію, поданий однобоко, упереджено та з конкретною метою викликати негативні емоції у глядача та спонукати до агресивних дій. Цьому також сприяє відсутність критичного мислення, небажання аналізувати та довіряти поданій інформації. Приєднання України до Європейської співдружності в післявоєнний період визначає не тільки успішність боротьби із запобіганням і поширенням конфліктів, але й усуненням міжособистісних протиріч. Як наслідок, розробка та впровадження новітніх засобів і механізмів активізації діяльності навчальних закладів у принципово нових європейських демократичних умовах. Встановлено, що завдяки комплексному використанню суспільних, політичних, духовних та інших чинників при внесенні відповідних змін до законодавства можна забезпечити підвищення ефективності реформ та запобігти поширенню зазначених негативних явищ, спричинених війною та розвинутих у цей період.