УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ЯК ЧИННИК РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Анотація

У статті досліджуються управління земельними ресурсами як чинник раціонального природокористування. Обґрунтовано, що незалежно від рівня розвитку країни земельні ресурси є джерелом економічного зростання та національним багатством. Зауважимо, що від ефективності використання земельних ресурсів залежить сталий розвиток країни, рівень та якість життя населення. Крім того, стан та використання земельних ресурсів визначає перспективи розвитку аграрного сектору економіки, який формує конкурентні переваги країни. Визначено, що управління земельними ресурсами інтегрує три виміри сталого розвитку – економічний, соціальний та екологічний, що передбачає оцінку бази земельних ресурсів (оцінка землі) та визначення потреб і викликів, вибір та впровадження оптимальних підходів та прийняття рішень. При цьому люди повинні бути в центрі процесу управління, а політика повинні сприяти раціональному землекористуванню. Доведено, що в умовах євроінтеграції нагальною потребою є побудова ефективних відносин власності на національному рівні, тобто формування нової моделі землекористування, яка є симбіозом інтересів усіх учасників ринку. Можливості національної економіки при цьому є об’єктивними умовами, які визначають необхідність створення ринку землі. Обґрунтовано, що розвиток земельних відносин не можна розглядати без взаємодії з екологією, адже ці два компоненти нерозривно зв’язані між собою, вдале їх поєднання забезпечить збереження природи як одного із важливих складових біосфери. Виокремлено ключові принципи ефективного землекористування: сприяння збалансованим відносинам між людьми та навколишнім середовищем; забезпечення права майбутніх поколінь на рівні можливості для розвитку та доступ до природних ресурсів; прийняття стратегій, спрямованих на просування екологічно безпечних методів ведення сільського господарства; вжиття активних заходів для захисту довкілля та притягнення держави до відповідальності за погіршення стану довкілля та його забруднення; створення середовища, сприятливого для сталого розвитку та економічного прогресу нації.