ЕКОНОМІКО-СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ІНДИКАТОРІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ КРАЇН ЄВРОСОЮЗУ ТА УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено підходи щодо оцінки сталого розвитку, що використовують у світі, а саме: інтегральні індекси або системи індикаторів сталого розвитку. Наведені дані стосовно індикаторів сталого розвитку, що використовуються для оцінки соціально-економічного і еколого-економічного розвитку систем та моделей. Розглянуто існуючи системи сталого розвитку. Зазначено, що у Німеччині система оцінки сталості розвитку є невід’ємною частиною програми реалізації національної стратегії сталого розвитку та поєднана в єдине ціле з правилами управління та цілями стратегії. Кожний постулат сталого розвитку характеризується одним чи декількома індикаторами, своєю чергою кожний індикатор відповідає одній конкретній цілі, визначеній чисельно. Визначено, що в Україні у процесі визначення цілей сталого розвитку, відповідних завдань та показників на довгострокову перспективу враховують глобальні орієнтири розвитку, принципи сталого розвитку та суспільну думку щодо бачення майбутнього розвитку. Задля цього рух уперед здійснюватиметься за такими векторами: вектор розвитку, вектор безпеки, вектор відповідальності, вектор гордості. Розглянуто статистичні показники України та Німеччини. Проаналізувавши економічний зміст індикаторів і цілей, можна стверджувати, що хоч ці системи і мають певні відмінності, бо робиться поправка на індивідуальні регіональні особливості, вони мають спільну направленість. Також висвітлено причини і умови збільшення цих показників на території України: високий рівень безробіття, низька інвестиційна привабливість, велика ресурсоємність виробництв, не високі показники соціального захисту населення. Доведено, що система індикаторів сталого розвитку є інструментом покращення добробуту населення не тільки зараз, а й у подальшому. Завдяки потужній базі даних, отриманих в результаті досліджень цього напряму, можна робити більш точні прогнози й приймати ефективні управлінські рішення.