ВПЛИВ ДИСТАНЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ НА ЕМОЦІЙНИЙ КАПІТАЛ ЛЮДИНИ ТА КОЛЕКТИВУ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню впливу дистанційних форм навчання на емоційний капітал, що визначає ступінь взаємодії членів колективу. Запропонований нами інструментарій є універсальним і може бути використаний для різних економічних суб’єктів від макро- до мікрорівня – підприємств, об’єднань людей та інші. Особливість використання цього підходу до такого колективу як кафедра полягає в тому, що для колективу з інтелектуальним характером праці, що характеризується рівнем активізації участі у спільних заходах і проектах. Емоційна складова має провідне значення для високого рівня взаємодії та обумовлюється формою організації освітнього процесу. Тобто високий рівень емоційного капіталу та взаємодії може визначати ефективність методів управління людськими ресурсами у колективі та рівня його самоорганізації. Гіпотезою дослідження (Н1) є припущення, що дистанційні форми навчання зменшують ступінь емоційного капіталу. Методологія дослідження впливу дистанційних форм навчання на емоційний капітал передбачає розрахунок коефіцієнту взаємодії kint. Коефіцієнт взаємодії в колективі є індикатором емоційного капіталу. Як аналітичний інструментарій використано певні математичні залежності Побудовано алгоритм розрахунку рівня взаємодії на прикладі колективу кафедри освітнього закладу за умови використання онлайн форм організації освітнього процесу та офлайн навчання. Здійснено порівняльний аналіз взаємодії в колективі за зазначених умов. Визначено, що за умови використання онлайн форм навчання рівень взаємодії є меншим, ніж за умови офлайн форм організації освітнього процесу, що доводить зниження ступеня емоційного капіталу. Запропонований у дослідженні методичний підхід дозволяє не лише кількісно визначити рівень взаємодії на основі розрахованого коефіцієнта, але виокремити «слабкі» місця, які знижують рівень взаємодії та «сильні» позиції, що є передумовою для успішного співіснування в колективі. Практична цінність отриманих результатів полягає в можливості обґрунтування доцільності використання найбільш ефективних форм організації освітнього процесу, визначати позитивні та негативні наслідки щодо якісних та кількісні показники ефективності управління в умовах соціальної дистанційності.